Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 листопада 1945 (понеділок)

Р. Шухевич підписав інструкцію Крайового проводу ОУН надрайонним провідникам, в якій, окрім інших, розглядалося кадрове питання. У документі наголошується на необхідності зближення тогочасних функціонерів ОУН з тими, які мали ще довоєнний досвід; підвищенні ролі політвиховників. Стосовно загальної маси населення зазначалося, що вона “є тільки національно свідома, а не революційна... Ми не сміємо допустити до того, щоб у боротьбі брав участь тільки революційний актив, бо тоді маса залишається без провідного елементу і не буде здатна докінчити боротьбу”. Особлива увага зверталася на підростаюче покоління. Щоб виховати його в національному і релігійному дусі, ставилося завдання всіма засобами виривати його з-під впливу більшовицького агітпропу, комсомольських та піонерських організацій. У плані підготовки до зими вказувалося на важливість закріплення за кожним командиром певної кількості відділів УПА, організації пунктів зв’язку, створення спецбоївок поблизу кожного районного центра для виконання диверсійно-терористичних акцій, опанування містами, створення перешкод для радянських господарчих органів у справі лісозаготівель.
Національні відносини в Україні у ХХ ст. – К., 1994. – С. 281-285.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1944-1945: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 279 с. - ISBN 966-02-3607-7