Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 вересня 1945 (четвер)

Київ. РНК УРСР прийняла постанову “Про підвищення заробітної плати викладачам, директорам та завідувачам навчальної частини педагогічних училищ”. Спеціалістам, які мають вищу освіту з стажем педагогічної роботи до 5 років зарплата збільшувалася до 650 руб., від 5 до 10 років до 725 руб., понад 10 років до 800 руб.; викладачам, що не мають закінченої вищої освіти відповідно – 625 – 675 – 750руб.; директорам з вищою освітою 1250 – 1100 – 1000 руб., тим, що не мають закінченої вищої освіти – 1000 – 950 – 850 руб.; завідувачам навчальної частини з вищою освітою 1100 – 950 – 850 руб. і без закінченої вищої освіти – 950 – 800 – 700 руб.
Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР. – 1945. – № 15–16 (1 листопада). – С. 360, 361.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1944-1945: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 279 с. - ISBN 966-02-3607-7