Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 грудня 1940 (субота)

Берлін. Німецьке Верховне командування розглянуло серед варіантів основного напрямку нападу Німеччини на СРСР південний напрямок (Україна), що його було запропоновано в оперативній розробці генерала фон Зоденштерна. Цей план не знайшов підтримки головним чином через те, що Південний театр воєнних дій обмежений Карпатами та Прип’ятськими болотами, мав малу оперативну містськість. Стан комунікацій вУгорщині іРумунії не дозволяв здійснювати своєчасно зосередження достатньо потужного угрупування і раптового вторгнення у межі СРСР, а також забеспечити його всім необхідним. До цього ж викликав занепокоєння ненадійний балканський тил, а також необхідність долати у ході наступу багаточисельних річок, що протікали уцьому районі з північного заходу на південний схід.
Кокошин А.А. Армия и политика. Советская военнополитическая и военностратегическая мысль. М.,1995 С.128; Филиппи А. Припятская проблема. — Пер. с