Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 листопада 1922 (середа)

Харків. ВУЦВК прийняв постанову “Про зовнішню торгівлю”. Ухвалено, що уповноважений Наркомзовнішторгу РСФРР при уряді УСРР мав здійснювати свою діяльність за кордоном через торговельні представництва УСРР, що входили до складу повноважних представництв УСРР у кожній окремій країні. Право проведення самостійних торговельних операцій із закордоном через своїх представників надавалося лише тим державним і місцевим господарським органам, які входили до списків, що складалися наркоматами і губернськими економічними нарадами і затверджувалися Українською економічною радою.
ЗУ України, 1922, № 50, С. 744.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7