Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 липня 1924 (середа)

Харків. ВУЦВК та РНК УСРР прийняли постанову “Про сільських виконавців”. Сільським радам поставлено за обов’язок впровадження у сільській місцевості інституту молодших та старших сільських виконавців. Мета інституту – сприяння сільрадам в охороні громадського ладу, особистої та майнової безпеки громадян, благоустрою сіл та розвитку громадської самодіяльності населення. Визначено принципи призначення та коло повноважень сільських виконавців. Встановлено оподаткування громадян, яким власті не довіряли обов’язки виконавців, для оплати витрат сільських рад, пов’язаних з охороною громадського порядку.
ЗУ України, 1924, Від. 1, № 15, Ст. 152.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6