Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 (6) липня 1918 (п’ятниця)

П.Скоропадський затвердив ухвалену Радою міністрів постанову про відновлення дії закону Російської імперії від 2 грудня 1905 р. про покарання за участь у деяких страйках, зокрема на підприємствах, які мали громадське або державне значення, а також у державних установах. Окремо ставилося питання про “забезпечення долі тих служачих, які не брали участі в страйках і через те потерпіли від учиненого над ними насильства”. Документ підписав прем’єр Ф.Лизогуб та в.о. державного секретаря Іг.Кістяковський.
Державний вістник. – 1918. – 19 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)