Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 (7) липня 1918 (субота)

Начальник 2-го відділу державної варти доповів київському градоначальнику про вимоги учасників залізничного страйку і про незадоволення діяльністю міністра шляхів навіть серед службовців відділів і управління залізниці, зокрема через те, що міністр начебто знав про підготовку страйку і нічого не зробив для його попередження.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 324-325.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)