Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 серпня (25 липня) 1918 (середа)

Рада міністрів заслухала повідомлення голови уряду Ф.Лизогуба про ноту представника австро-угорського командування, якою підтверджувалась вимога, щоб військовозобов’язані галичани на 31 серпня н.ст. з’явились у розпорядження австро-угорських військових властей. Рада міністрів ухвалила, що ця вимога суперечить умовам Брестського мирного договору і тому міністр закордонних справ Української Держави має висловити протест австро-угорському командуванню. Голова Ради міністрів повідомив, що Гетьман П.Скоропадський звертає увагу на досить гостре квартирне питання. Уряд ухвалив доручити міністру шляхів розробити проект добудови будинків. Заслухавши повідомлення голови уряду Ф.Лизогуба про доповідну записку С.Шелухіна про хід мирних переговорів з делегатами радянського уряду, Рада міністрів ухвалила доручити мирній делегації підготувати дипломатичну ноту для вручення німецькому послу в Україні. Було заслухано доповідь міністра закордонних справ. По заяві міністра народної освіти про арешт німецькими властями ректора Університету св.Володимира проф. Е.Спекторського Рада міністрів висловила різкий протест.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 154-154 зв., 155.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)