Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Жовтень, 16 1932 (неділя)

Харків. Постанова Верховного суду УСРР про скасування вироку Вінницького облсуду від 25 липня 1932 р. про позбавлення селянки П. А. Я. волі на 8 років за те, що вона зарізала свого трирічного сина Кузьму, а м’ясо обміняла на яйця. Зазначено, що вона зарізала його за порадою попа З., до якого звернулася за допомогою з приводу голодування дітей, а він їй відповів: «Заріж одного і корми останніх»
Колективізація і голод на Україні. 1929–1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1992. – С. 536.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.