Бібліографічне посилання: Берковський В.Г.,
Близняк М.Б.
ОСТРОГ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ostroh_mst (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
ОСТРОГ
ОСТРОГ – місто обласного підпорядкування Рівненської області, райцентр. Розташований на р. Вілія поблизу її впадіння в Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра), за 14 км від залізничної ст. Острог. Населення 14,8 тис. осіб (2009). Прийнято вважати, що перша писемна згадка про О. міститься в "Повісті временних літ" під 1100, коли кн. Давиду Ігоровичу передали у володіння кілька міст у Погорині. Проте літописна фраза зі згадкою про О. має подвійне тлумачення: 1) Давидові дають "Божський острог"; 2) Давидові дають "Божський [і] Острог". Згідно з археол. даними, на місці сучасного міста у 8–9 ст. виникла група слов'ян. поселень, яка наприкінці 10 – на поч. 11 ст. трансформувалася в ранньоміський центр, що складався з городища площею 3,2 га та селища площею бл. 2 га. На зламі 11–12 ст. площа поселення скоротилася вдвічі, проте інтенсивне життя тривало аж до серед. 13 ст. Наступна після 1100 згадка О. припадає на 1340, коли в джерелах з'являється "князь Данило з Острога" – родоначальник князів Острозьких. У часи, коли О. належав цьому князівському роду (14 – серед. 17 ст.), він перетворився на один із найбільших центрів Волині. Ядром міста був Острозький замок, споруджений на місці давньорус. дитинця. Перша кам'яна замкова споруда – "Вежа мурована" – гіпотетично датується серед. 14 ст. До замку прилягали уфортифіковані Пригородок (дерев'яну стіну споруджено в 14 ст.) і власне місто (кам'яну стіну споруджено в 1530–40-х рр.). Передмістя Загороддя на поч. 17 ст. було укріплене валом із бастіонами. За межами укріплень лежали передмістя: Татарське (Зарванське), Заріччя, Бельмаж. На правому, протилежному від замку березі Вілії виникло обнесене валом Нове місто (Застав'я), яке було юридично самостійним поселенням. Населення міста мало поліетнічний склад (крім русинів-українців – поляки, татари, євреї) і сповідувало різні релігії. Крім кількох правосл. храмів (найбільшим з яких була замкова Богоявленська церква), в О. було споруджено костьол Успіння Діви Марії (між 1440 і 1442), мечеть (відома з 1565, припинила існування до 1708), гол. синагогу (відома з 1603). 1580–1764 острозький кагал був одним із 4-х волин. кагалів, які мали своїх офіц. представників у Вааді чотирьох земель – центр. органі єврейс. самоуправління на землях Королівства Польського. У 2-й пол. 16 ст. О. став значним культ. та освіт. осередком Волині. Бл. 1576 засновано Острозьку академію. Із 1617 відома лат. школа. 1624–1773 діяв колегіум єзуїтів (див. також Єзуїтські школи), 1777–93 – греко-катол. 4-класна школа василіан. При синагозі діяла єшива (вища школа рабинів), найвищий розквіт якої припав на час ректорства С.Едельса (1599–1632). У місті працювали Острозька друкарня та друкарня при синагозі (діяла 1608–1832). У 16 ст. О. отримав привілей на 2 щотижневих торги (1527) та на 3 щорічних ярмарки. 1585 О. отримав магдебурзьке право. У місті існували 16 ремісничих цехів. Чисельність населення оцінюють у 5 тис. на кін. 16 ст. і бл. 10 тис. у серед. 17 ст. 1603 кн. В.-К.Острозький поділив свої володіння між синами Янушем (п. 1620; див. Я.Острозький) і Олександром (п. 1603), при цьому О. також був поділений на 2 частини (замок і Пригородок залишалися у спільній власності братів). Частина міста, що належала Янушу, увійшла до заснованої ним Острозької Ординації, а Олександрова частина перейшла до його доньки Анни-Алоїзи (у заміжжі Ходкевич), фанатичної католички. Маючи свою резиденцію в О., вона своїми антиправосл. вчинками спровокувала повстання острозьких міщан, яке було жорстоко придушене (т. зв. Острозька трагедія 1636). Надалі власниками міста були представники багатьох магнатських родів, зокрема князів Заславських, Сангушків, Яблоновських. Під час Національної революції 1648–1676 місто, яке не раз здобували війська Б.Хмельницького та загони повстанців (1648, 1649, 1650, 1654), прийшло в занепад. Населення О. за 2-гу пол. 17 ст. скоротилося, за оцінками дослідників, не менш, ніж уп'ятеро. В О. представники гетьмана М.Ханенка та уряду Речі Посполитої підписали Острозьку угоду 1670. Наприкінці 17 ст. почалося відродження госп. і громад. життя, проте О. вже не відігравав такої визначної ролі, як у 16 – 1-й пол. 17 ст. Протягом 18 ст. чисельність населення зросла з 2 тис. до 4,7 тис. жителів. 1717 почалася відбудова комплексу єзуїтського колегіуму, зруйнованого 1648, 1747 засновано монастир капуцинів (закритий 1832), 1777 – монастир кармелітів (закритий 1809). Із переходом під владу Російської імперії (1793) О. став центром повіту Волинської губернії (1797). При цьому залишався приватновласницьким містом. 1802 власником обох частин О. став кн. Кароль Яблоновський, нащадки якого володіли містом до 1875. На кінець 19 ст. половину мешканців становили євреї. У місті стояв великий рос. гарнізон. Як і раніше, О. був містом зі слабо розвинутою економікою (у 2-й пол. 19 ст. з'явилися невеликі пром. підпр-ва) і в той же час важливим культ. і просвітнім центром. 1796–1825 тут діяла Волин. духовна семінарія. Багато відомих діячів (А.Кримський, Д.Мануїльський, В.Сальський, І.Малиновський, П.Жолтовський) здобували освіту в Острозькій г-зії (до 1897 – прогімназія, створена 1868 на базі дворянського уч-ща). 1865 графинею А.Блудовою засновано Свято-Кирило-Мефодіївське братство, при якому діяли жін. уч-ще (його закінчила художниця і поетеса О.Лятуринська), ін. навчальні та доброчинні заклади. 1909 засновано Братство ім. князів Острозьких, зусиллями якого збережено острозькі старожитності (перш за все "Вежу муровану") і створено істор. музей (1916). 1917 створено т-во "Просвіта". Із кінця 1917 до квітня 1919 місто входило до складу Української Народної Республіки та Української Держави, тричі опинялося під владою більшовиків (січень–лютий 1918, травень–серпень 1919, липень–вересень 1920), двічі – під контролем польс. військ (серпень 1919 – липень 1920, із вересня 1920). 7 липня 1920 під О. відбувся бій між польс. військами ген. В.Крайовського та Першою Кінною армією. У міжвоєнний період О. – місто Волинського воєводства у складі Польщі (до 1925 – повітовий центр). 1925–39 тут діяв Регіональний рос. музей Й.Новицького, закритий після включення О. до складу УРСР. 1939 відкрито міськ. театр. Із вересня 1939 О. – у складі Рівнен. обл. УРСР. Під час боїв за О. влітку 1941 міська забудова зазнала великих руйнувань. Із 3 липня 1941 по 13 січня 1944 окупований нім. військами. У передмісті створено табір для військовополонених. За час окупації в місц. гетто знищено бл. 9 тис. євреїв. У 1950–70-ті рр. в місті було засновано або реконструйовано кілька невеликих пром. підпр-в. 1981 засновано держ. історико-культ. заповідник, у складі якого 1985 відкрито Музей книги та друкарства. 1994 утворено спеціалізований навч. заклад "Острозький колегіум" (із 1996 – "Острозька академія"), який 2000 отримав статус національного ун-ту. 1995 О. отримав статус міста обласного підпорядкування. Архіт. пам'ятки: Острозький замок, Луцька і Татарська надбрамні башти (2-га пол. 15 – поч. 16 ст.), костьол Успіння Діви Марії (15–19 ст.), руїни гол. синагоги (16 ст.), будинок г-зії (кін. 19 – поч. 20 ст.), пам'ятники Т.Шевченку (1963), князям Острозьким (2000). |