Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 вересня 1921 (п’ятниця)

Харків. РНК УСРР ухвалила постанову „Основні положення по тарифному питанню”. Встановлено тарифні ставки за принципом „мінімум оплати – мінімум праці”; на основі врахування всіх видів виплат робітникам і службовцям (грошових та натуральних) при визначенні розміру заробітної плати; шляхом спрощення системи нарахування заробітної плати; встановлення рівня оплати праці виключно в залежності від її продуктивності (незалежно від поношеності машин, якості сировини та інших об’єктивних факторів) та кваліфікації; визначення кількості найманих працівників згідно зі штатами, затвердженими вищими господарськими органами; створення гарантованого фонду колективного забезпечення робітників; індексації заробітної плати залежно від зміни курсу карбованця та ринкових цін на предмети споживання. Впровадження нових тарифних ставок мало здійснюватися в міру переведення діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 8 жовтня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7