Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 грудня 1929 (субота)

Харків, м. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило резолюцію Бюро Харківського ОПК від 5 грудня 1929 р. по обслідуванню осередка Інституту марксизму-ленінізму. Констатувалися певні досягнення і значні недоліки у діяльності партосередку, зокрема у питаннях національної політики (розкол і розбрат колективу довкола рішень Всесоюзної конференції істориків-марксистів з питань загальної схеми історії, організаційної побудови товариства істориків-марксистів); вказувалося на недостатність висловленого на сторінках газети „ Комуніст” самокаяття М.Яворського; містилися настанови щодо посилення роботи з роз’яснення засад державної політики у національній сфері, підготовки нових кадрів, забезпечення „міцним і витриманим керівним ядром ланок інституту” тощо.
ЦДАГОУ. – Ф.1. —Оп.6. —Спр.165. —Арк.109, 112-114.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0