Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 вересня 1919 (середа)

Кам’янець-Подільський. Міністр ісповідань І.Огієнко звернувся до єпископів з вимогою вжити заходів, щоби Євангеліє читалося українською мовою за перекладом 1906 р., схваленим Російським Найсвятішим Синодом; проповіді в церквах виголошувалися державною українською мовою, служби Божі, читання та співи у церкві відправлялися за українською вимовою; висвячувалися і призначалися на церковні посади духовного відомства лише особи, які знають українську мову. Міністр визначив місячний термін для прийняття української вимови, а також зазначив, що особи, які не виконають цього наказу, будуть позбавлені своїх посад та притягнені до судової відповідальності.
Україна. — 1919. — 23 вересня, 3 жовтня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7