Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Кінець липня 1924

Подільська губернія. Відбувся хресний хід із Бердичева до ст. Брайлов за участю 10 тис. католиків. Через три дні після процесії біля Бердичівського собору зібралося 25 тис. віруючих і 22 ксьондзи, які у проповідях агітували проти радянської влади. Тисячні зібрання католиків спостерігалися під час святкування дня св. Антонія у Городку Проскурівського повіту. Святкові проповіді ксьондзів супроводжувалися критикою радянської влади за безбожність й тяжке оподаткування селян та містили заклики до непокори радянській владі та еміграції до „землі обітованої” – Польщі.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1799, арк. 76-76 зв.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6