Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 липня (29 червня) 1918 (п’ятниця)

В Сімферополі на зібранні земських гласних голова краєвої влади – Ради міністрів Сулькевич наголосив на тому, що уряд твердо стоїть на позиції незалежності Криму. Обраний зібранням представником на з’їзд він заявив, що остаточно доля Криму буде вирішена силами зовні. Представник уряду Налбандов підкреслив, що у свій час Україна визнала самостійність Криму, а, по-друге, - це визнання права народів на самовизначення.
Нова рада. – 1918. – 16(3) липня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)