Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 (8) серпня 1918 (середа)

Київ. На засіданні Ученого комітету при міністерстві ісповідань з метою підвищення ефективності праці в напрямі християнської просвіти народу вирішено створити три спеціальні комісії: з питань поліпшення викладання Закону Божого в школі; видання книг і брошур для народу та інтелігенції; організації культурно-просвітницьких гуртків для читання публічних лекцій і курсів з питань віри й Церкви. Окремо були створені також наукові комісії: з видання Святого Письма українською мовою; з вироблення програм з української мови та літератури, перероблення програм з російської мови і літератури для духовних шкіл; з вироблення програм з історії Української церкви, географії та історії України.
Ульяновський В.І. Церква в Українській Державі 1917 – 1920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського). – К., 1997. – С.56.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)