Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 (10) вересня 1918 (понеділок)

Рада міністрів Української держави ухвалила виділити морське міністерство в окреме відомство. Сполучення обов’язків військового і морського міністрів в одній особі було тимчасовим заходом. Знову виникло питання про заклик на військову службу військовополонених австро-угорської держави. На цей раз граф Спанноки прохав підписати це оголошення від імені уряду Української Держави. Рада міністрів ухвалила висловити протест проти заклику, наголосивши, що він є порушенням міжнародного права. У зв’язку з одержанням телеграми від голови Ради міністрів Криму про виїзд делегації для переговорів Рада міністрів Української Держави постановила, що вона повинна мати повноваження для обговорення не тільки економічних, а й політичних питань. Рада міністрів вирішила також послати делегацію в Берлін для переговорів про флот і умовах передачі його Україні.
ЦДАВОВУ. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 260-260 зв., 261.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)