Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 (1) листопада 1918 (четвер)

Відбулося останнє засідання кабінету міністрів під керівництвом прем’єра Ф.Лизогуба – нащадка української козацької старшини, колишнього земця – октябриста. Група міністрів зажадала скасування заборони міністерством внутрішніх справ Національного конгресу, наполягала на порозумінні з Українським Національним союзом в справі скликання територіального конгресу України за участю представників від усіх національностей і станів суспільства, домагалася рішучої демократизації політики, відмови від системи репресій тощо. Їм найрішучіше заперечував С.Гербель, який заявив, що через загрозу більшовизму політику змінювати не можна. За вимоги міністрів-українців віддали голоси 7 членів кабінету, проти –
Державний вістник. – 1918. – 16 листопада.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)