Наукова бібліотека Інституту історії України НАНУ

кім. 521, 523, 527, тел. 229-84-32

1.	МУХА Людмила Яківна	Зав.бібліотекою
2.	НЕВМЕРЖИЦЬКА Алла Валентинівна	Ст. бібліотекар
3.	ЗАПЛОТИНСЬКА Олена Олександрівна	Пров.бібліограф
4.	ОСТРОВСЬКА Ірина Львівна	Гол. бібліотекар

Про час заснування бібліотеки в Інституті історії України на превеликий жаль, не вдалося виявити документально зафіксованих даних. За деякими, непрямими свідченнями, логічно припустити, що її фонди почали формуватися за декілька місяців до офіційного прийняття рішення про заснування Інституту.

Зокрема на підставі так званих розрахункових відомостей від 8, 16, 21, 26 і 27 грудня 1936 р. можна говорити про початок упорядкування наукової літератури з історії для бібліотеки. 22 грудня того ж року зроблено й перший запис в інвентарній книзі, що, безумовно, свідчить про початок функціонування цього важливого підрозділу установи.

На 1 січня 1937 р. у бібліотеці налічувалося лише 79 книг. Однак дані на 1 січня 1938 р. вже зафіксували наявність 16.471 одиниці зберігання. Отже, цілком очевидним було надзвичайно швидке нагромадження книг у фондах бібліотеки.

Квитанції на придбання їх, а також записи до реєстраційних журналів 30-х рр. показують, що надходження були з Політичного видавництва республіки, крамниць Книгокультторгу № 1 і № 3, Всесоюзної книжкової палати, з обласного колектора та ін.

Значну частину надбаного становили унікальні старі, дорадянські видання. Документально ж оформлених на належному рівні паперів про джерела поповнень бібліотеки також не збереглося. Правда, частково роз’яснити цей аспект можуть самі книги, а точніше написи або штампи на них.

Велика кількість друкованої продукції поступила в різний час з приватних бібліотек В.Антоновича, М.Грушевського, П.Дорошенка, П.Житецького, А.Ковальського, М.Кордуби й інших відомих учених, екслібриси яких проставлено на титульних сторінках.

Багато видань було надіслано з різних регіонів України і Росії до бібліотеки Всеукраїнської Асоціації марксистсько-ленінських інститутів, а вже звідти передано до дирекції новоствореного Інституту історії України. Окремі примірники “пройшли” тернистий шлях, поки потрапили до читача. Наприклад, “Очерк истории Киевской земли” М.Грушевського 1891 р. видання було куплено у Московському книжковому магазині в Києві. Потім книга опинилася на полицях Публічної бібліотеки Золотоноського земства, а вже звідти “помандрувала” до бібліотеки ВУАМЛІН.

Завдякчи наполегливій праці колишніх працівників Інституту історії України за порівняно короткий термін було зібрано та укомплектовано унікальну за своєю науковою цінністю бібліотеку, яка стала невичерпним джерелом знань для багатьох поколінь фахівців-суспільствознавців.

У роки Другої світової війни дослідницька робота в Інституті велася слабо. Не сприяли цьому дві обставини: перша – переїзд установи на початку 1942 р. до Уфи й друга – те, що більшість книжкового фонду залишилася в окупованому німецькими військами Києві. Чимало книжок, періодичних видань тоді загубилося або ж було вивезено до Німеччини. Раптовість нападу загарбників, відсутність належного часу і засобів для транспортування дозволили врятувати лише частину найнеобхіднішого майна.

Після повернення Інституту до Києва та закінчення війни книжкові фонди почали постійно зберігати в спеціальних сховищах. Вони розташовані за тематикою й розподілені за хронологічним принципом. У наявності є велика кількість бібліографічних довідників і покажчиків з історії, енциклопедій, словників, календарів важливих дат, альбомів, атласів тощо.

Додатково зібрано літературу з філософії, психології, логіки, політології, яка також має відповідні підрозділи.

Досить багато налічується посібників з мовознавства, природничих наук, мистецтвознавства, художньої літератури.

Та найбільшу цінність для науковців, зрозуміло, становлять історичні праці, які в хронологічному порядку розміщено по розділах “Історія України”, “Історія СРСР” і “Загальна історія”.

Поряд з капітальними синтетичними працями вдалося зібрати обширну літературу з методології історії, історіографії, джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін, етнографії, археології тощо.

У ході творчих пошуків учені часто використовують опубліковані літописи, законодавчі акти, різноманітні збірки документів, яких налічується багато сотень.

Звичайно, не можна не згадати численні підбірки старовинних журналів. Самі назви красномовно розповідають про тематичну спрямованість цих періодичних видань. Зокрема особливе місце займає “Киевская старина”. В своїй основній масі часопис належав раніше бібліотеці Київської духовної академії. Вній охоплює значний історичний період: з 1882 р. по 1906 р., а потім з 1992 р. й донині. “Университетские известия” сповіщають про минуле з 1861 по 1919 р. Користуються неабияким попитом у дослідників “Чтения в историческом обществе Нестора-летописца” (1846-1915 рр.), “Літературно-науковий вісник” (1898-1931 рр.), “Труды Киевской духовной академии” (1862-1911), ЗНТШ (1892-1937 рр.).

У бібліотеці постійно поповнюється картотека, уточнюються алфавітний та систематичний каталоги, ведеться облік праць співробітників інституту, авторефератів і дисертацій, журнальних та газетних статей. З’явилися нові тематичні підрозділи, зокрема “Україна незалежна”, “Персоналії істориків”, “Персоналії діячів України”, “Історія окремих народів на території України”, “ОУН-УПА” тощо.

Тривалий час певна кількість літератури знаходилася в так званому спецфонді й була фактично недосяжною для основної маси фахівців. І тільки у ході “перебудови” та із здобуттям Україною незалежності вчені отримали широку можливість використовувати раніше заборонені праці. Таким чином, бібліотека Інституту перетворилася на осередок поглибленого вивчення минулого України.

Працівники бібліотеки органічно поєднують традиційні й нові форми та види інформаційно-бібліографічного обслуговування науковців. У ній організовуються тематичні книжкові виставки, присвячені ювілеям видатних істориків і пам’ятним датам. Спільно з Державною історичною бібліотекою, Національною парламентською бібліотекою України, Центральним державним архівом вищих органів влади й управління України, Національним університетом “Києво-Могилянська академія” наша установа проводить вечори пам’яті визначних учених-суспільствознавців, допомагає в організації книжкових виставок під час проведення наукових міжнародних конференцій. Так, її співробітники брали активну участь в урочистостях з нагоди ІІ Всесвітнього форуму українців у Києві в 1997 р.

У читальному залі експонуються “Нові книги” щомісячно проводяться “Дні нових надходжень” та зустрічі з читачами, на яких науковці можуть ознайомитися з літературою, що в бібліотеці.

В Експоцентрі “Наука” НАН України постійно діє виставка “Історія України”, де бібліотека регулярно представляє нові видання Інституту історії України.

Завдяки зібранню унікальних і рідкісних книг бібліотека користується великим попитом не тільки серед науковців. Про це, наприклад, свідчать зміни у складі читачів за останні роки. З них 50% становлять представники інших організацій та установ, студенти вищих навчальних закладів, школярі, пенсіонери й т.д.

В бібліотеці готуються письмові та усні бібліографічні довідки. Тематика їх пов’язана з питаннями розвитку української державності, культури нашого народу. Замовниками цих довідок є установи й організації Києва (Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів України, Президія НАНУ, кіностудія науково-популярних фільмів, Національне телебачення України, театр ім. І.Франка, Міністерство інформації, кіностудія ім.О.Довженка, Інститут досліджень діаспори, Посольство України у Білорусі), а також окремі громадяни.

Протягом усього існування бібліотека проводила наукову діяльність, чим неабияк сприяла дослідникам в їх творчих пошуках з різних питань. Зокрема складалася бібліографія до монографій, виданих Інститутом. Було підготовлено кілька праць довідкового характеру. Так, у 1968 р. побачив світ систематичний покажчик “Українського історичного журналу” за 1957-1966 рр.; в 1970 р. – “Радянські видання документальних матеріалів з історії України (1917-1968). Бібліографічний покажчик». Відповідальним редактором їх був І.О.Гуржій. У 1982 р. опубліковано систематичний покажчик “Українського історичного журналу” за 1967-1976 рр., а в 1987 р. – систематичний покажчик цього ж видання за 1977-1986 рр. Їх укладачами були співробітники бібліотеки.

Багато бібліографічних матеріалів та списків літератури було підготовлено на допомогу науковцям конкретних підрозділів (відділів) інституту. Працівники наукової бібліотеки Інституту історії України НАНУ на сторінках “Українського історичного журналу” опублікували такі бібліографічні покажчики: - Бібліографія наукових і науково-популярних праць К.К.Дубини // УІЖ. – 1996. - № 10. – С.142-144.

Історія України в збірниках документів і матеріалів: (Бібліографія) // УІЖ. – 1967. - № 8. - С.159-160; № 10. – С.158-160; № 11. – С.157-159.

Українська РСР у міжнародних відносинах у післявоєнний період: Бібліографія // УІЖ. – 1968. - № 6. – С.159-160; № 7. – С.158-160; № 8. – С.157-160; № 9. – С.159-160.

В.І.Ленін і Україна: (Бібліографія) // УІЖ. – 1969. - № 3. – С.158-159; № 4. – С.154-158; № 5. – С.154-159; № 6. – С.156-158.

Бібліографія історії Великої Вітчизняної війни на Україні // УІЖ. – 1970. - № 6. – С.159-159; № 7. – С.156-159; № 8. – С.158-159; № 9. – С.156-159; № 10. – С.154-159.

Фрідріх Енгельс: (Список літератури до 150-річчя від дня народження) // УІЖ. – 1970. - № 11. – С.159-160.

Публікації співробітників Ін-ту історії АН УРСР // УІЖ. – 1971. - № 1. – С.156-159; № 2. – С.149-159; № 3. – С.155-158; № 4. – С.155-158.

Історична періодика на Україні в радянський час // УІЖ. – 1971. - № 7. – С.127-134.

За 65 років наукова бібліотека укомплектовувалася з різною інтенсивністю, про що досить чітко свідчать наступні дані:

№ п/п	Роки	Кількість вітчизняних книг у бібліотеці
1.	1936	79
2.	1940	30.050
3.	1944	32.000
4.	1949	41.036
5.	1954	48.706
6.	1959	68.561
7.	1974	87.421
8.	1979	92.626
9.	1984	100.057
10.	1989	105.598
11.	1996	110.328
12.	2001	113.467

На 1 січня 2001 року фонди бібліотеки а саме: книги (вітчизняні та іноземні), брошури, журнали, дисертації, автореферати, карти, альбоми досягли 124.650 друкованих одиниць. Незважаючи на скрутне матеріальне становище, продовжує регулярно надходити, хоча й не в повному обсязі, нова література. Поряд з традиційними джерелами комплектування бібліотека Інституту використовує різні можливості для придбання літератури, здійснює інтенсивний пошук нових джерел поповнення фондів. Від Бібліотеки Українського Вільного інституту вона отримує книги і журнали. Існує також обмін літературою з Інститутом історії Польської Академії наук, Південно-Східним інститутом у Перемишлі. Практичну допомогу в комплектуванні фондів надає адміністрація інституту та окремі науковці. Вагомий внесок у поповнення найновітнішими виданнями робить директор Інституту історії України В.А.Смолій. Завдяки особистим контактам учених Інституту - О.Рубльова, В.Репринцева, С.Віднянського, М.Варварцева, Н.Терентьєвої, Г.Касьянова, О.Толочка, В.Верстюка - з науковцями Польщі, Угорщини, Словаччини, Німеччини, Італії, Греції, США, Канади до бібліотки надходять іноземні книжки і журнали. Вони мають велике інформаційне значення і допомагають вітчизняним ученим у дослідженні складних проблем історії України. Бібліотека поповнює також свої фонди за рахунок книгообмінних зв’язків з організаціями та установами близького й далекого зарубіжжя, пропонуючи їм видання Інституту і літературу з обмінних фондів. Уже на протязі п’яти років налагоджено книгообмін з міжнародним українсько-американським доброчинним фондом “Сейбр-Світло” (Львів). 1999 р. останній власним коштом передплатив для б-ки Інституту 10 найменувань періодичних видань. Міжнародний фонд “Відродження” передав у дарунок останній понад 50 та зарубіжних книг.

Благородну традицію передачі особистих бібліотек і книжкових зібрань було започатковано деякими вченими Інституту. Фонди бібліотеки поповнилися за рахунок книг з особистих зібрань відомих учених І.О.Гуржія, О.К.Касименка, П.М.Калиниченка, Ю.Ю.Кондуфора, Ф.П.Шевченка.

Протягом останніх десяти років середній щоденний обіг книг у бібліотеці становить близько 120 найменувань.

Нагромаджений роками досвід та наявні здобутки переконливо свідчать про широкі можливості роботи бібліотеки майбутньому.