Відділ історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст.

кім.619; тел. 229-16-13

	КУЛЬЧИЦЬКИЙ Станіслав Владиславович	зав.відділом, д-р іст.наук., проф.
1.	МАРОЧКО Василь Іванович	пров.наук.співр., д-р іст.наук
1.	ГАНЖА Оксана Іванівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
2.	ВЕСЕЛОВА Олександра Михайлівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
3.	МОВЧАН Ольга Миколаївна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
4.	ГРИНЕВИЧ Людмила Володимирівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
5.	ЮРКОВА Оксана Віталіївна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
6.	НІЗОВА Людмила Володимирівна	наук.співр., канд.іст.наук
7.	ПРИЛУЦЬКИЙ Віктор Іванович	ст.наук.співр., канд.іст.наук
9.	ЄФІМЕНКО Геннадій Григорійович	ст.наук.співр., канд.іст.наук
10.	ГОЛОВКО Володимир Вікторович	наук.співр., канд.іст.наук
11.	АНТИПОВА Олена Миколаївна	наук.співр.
12.	ЄВСЄЄВА Тетяна Миколаївна	інженер І категорії
13.	БИКОВА Тетяна Борисівна	ст. лаборант
14.	УДОД Олександр Андрійович	пров.наук.співр., д-р.іст.наук.

Під такою назвою відділ функціонує лише з весни 1991 р., маючи довгу, багату традиціями історію. Найпершим його попередником можна вважати відділ історії радянського періоду, що почав діяти з перших днів існування Інституту. Саме співробітники цього останнього започаткували розробку проблем історії України 20 — 30-х рр. Першим їх завданням була підготовка відповідних розділів до короткого курсу історії України, який побачив світ у 1941 р.[1]. В ньому радянський період цілком висвітлювався у дусі сумнозвісного “Короткого курсу історії ВКП(б)”. Посилань на історичні джерела майже не було. Ця книга містить чимало фальсифікацій при висвітленні подій, що відбувалися в республіці у 20 — 30-ті рр., й їх наслідків для долі українського народу. В повоєнні роки вивчення історії радянської України мало ті ж самі вади. Співробітники відділу з довоєнного періоду, який очолював С.Бєлоусов, а з 1955 р. — М.Супруненко, головну увагу приділяли розробці другого тому “Історії Української РСР”. Крім того, вивчалися окремі проблеми, зокрема проведення індустріалізації (О.Слуцький)[2], возз’єднання українських земель в єдиній державі (С.Бєлоусов)[3]. Наприкінці 1955 р. у відділі працювали 12 співробітників. У 1947 — 1955 рр. за фахом “Історія СРСР і УРСР”. Період радянського будівництва закінчило стаціонарну аспірантуру 6 чол[4].

Атмосфера, яка склалася в республіці після ХХ з’їзду КПРС, сприятливо позначилася на розвитку історичної науки, зокрема на вивченні історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. Корінним чином було перероблено другий том “Історії Української РСР”[5]. При цьому у науковий обіг вводилися архівні документи та друковані матеріали, які довгий час не використовувалися при дослідженні даної теми. Хоча в цілому вивчення міжвоєнного періоду історії України і продовжувало характеризуватися значною заідеологізованістю й останній подавався майже виключно у позитивному дусі, в період “відлиги” було зроблено значний крок у вивченні вітчизняної історії 20 — 30-х рр. ХХ ст. Дослідникам відкрилося досить широке коло джерел. Вони певною мірою позбулися найбільш одіозних стереотипів, продиктованих “Коротким курсом історії ВКП(б)”. Побачили світ ряд праць, в яких досліджувалися проблеми реконструкції народного господарства (П.Загорський, П.Лавров)[6], радянського та культурного будівництва (О.Слуцький)[7], діяльності комітетів незаможних селян (П.Загорський, П.Стоян)[8].

Партійно-державне керівництво завжди розглядало історичну науку як важіль ідеологічного впливу. Особлива увага зверталася на вивчення і пропаганду досягнень соціалістичного та комуністичного будівництва. У жовтні 1960 р. відділ історії радянського суспільства було розділено на два: відділ історії Жовтневої революції та громадянської війни та відділ соціалістичного і комуністичного будівництва. В останньому продовжувалося дослідження проблем історії радянського суспільства у 20 — 30-ті рр. На той час це був найбільший за чисельністю відділ Інституту. Його очолив П.Гудзенко. В працях науковців висвітлювалися культурне (Г.Шевчук)[9] і радянське (П.Стоян)[10] будівництво у першій половині 1920-х рр., докорінні зміни в сільському господарстві, пов’язані з переходом до колгоспного ладу (І.Слинько)[11], становище робітничого класу (Г.Діденко, О.Слуцький)[12], формування нової інтелігенції (Ю.Курносов)[13].

У 1965 р. відділ розділився на два. Новостворений відділ соціалістичного будівництва (зав. відділом П.Гудзенко), крім історії радянського суспільства 20 — 30-х рр., до 1969 р. займався також вивченням проблем історії Великої вітчизняної війни.

В 1965 — 1968 рр. у відділі було опрацьовано тему “Суспільно-політичне життя трудящих України в 1921 — 1945 рр.”. Головну увагу співробітники приділили роботі над другим томом нового доопрацьованого видання “Історії Української РСР”[14] (І.Ганжа, П.Стоян, Г.Шевчук), другими томами великих узагальнюючих праць по історії робітничого класу[15] (С.Сирцова) та селянства[16] (І.Ганжа), розвитку української радянської культури[17] (П.Гудзенко - відповідальний редактор, Г.Шевчук). Розроблялися також інші проблеми історії міжвоєнного періоду, зокрема перетворення у сільському господарстві й зміцнення колгоспного ладу (І.Ганжа, Н.Ткач). Результатом їх роботи стали тритомний збірник документів[18] та монографія[19].

Співробітники відділу взяли активну участь у створенні 26-томної “Історії міст і сіл Української РСР” (1967 — 1974), були авторами й редакторами багатьох статей “Радянської енциклопедії історії України” в чотирьох томах (1969 — 1972), публікували свої статті на сторінках “Українського історичного журналу” та у наукових збірниках.

Науковці відділу захистили докторські дисертації з різних проблем історії України 1917 — 1932 рр.[20] (П.Гудзенко, І.Слинько, О.Слуцький, П.Стоян, Г.Шевчук).

З 1969 р. роботу відділу було підпорядковано головним чином підготовці багатотомної “Історії Української РСР”, зокрема шостого тому, який охоплював період з 1921 по 1941 рр. В 1977 р. він вийшов у світ. Це перше узагальнююче дослідження з вітчизняної історії міжвоєнного періоду. Спираючись на широку джерельну базу, науковці відобразили різні аспекти соціально-економічного, суспільно-політичного і культурного життя України в 20 — 30-ті рр.

Крім того, колектив відділу взяв участь у підготовці інших грунтовних праць, зокрема першого тому книги “Суспільно-політичне життя трудящих Української РСР”[21]. У ньому було розроблено питання громадсько-політичної активності населення радянської України, його участі в діяльності Рад, громадських організацій, зокрема профспілок, комсомолу тощо.

В процесі розробки планових тем “Історія робітничого класу, колгоспного селянства й інтелігенції Української РСР у період побудови соціалістичного суспільства” та “Трудящі Української РСР у боротьбі за здійснення ленінського плану побудови соціалізму” співробітниками відділу, зокрема С.Кульчицьким, було підготовлено і видано ряд грунтовних праць. Особлива увага зверталася на виробничу діяльність робітників, аналіз ресурсів індустріалізації[22] (П.Гудзенко, С.Кульчицький, Є.Шаталіна). В документальному збірнику підготовленому науковцями відділу, містяться цікаві матеріали про розвиток промисловості й історії робітничого класу республіки у 1933 — 1941 рр.[23].

В 1960 — 70-х рр. у відділі дослідженням проблем історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. плідно займалася ціла плеяда відомих учених – таких, як доктори історичних наук Г.І.Діденко, І.І.Слинько, О.Б.Слуцький, П.К.Стоян, Г.М.Шевчук та ін. Особливу роль у становленні й діяльності відділу відіграв доктор історичних наук, професор П.П.Гудзенко. Він народився 9 серпня 1907 р. у с. Дернове на Сумщині. У 1930 — 1948 рр. працював в архівних органах, у тому числі в 1943 — 1948 рр. очолював Архівне управління УРСР. З 1950 р. він працював в Інституті історії на посадах старшого наукового співробітника, зав. відділом археографії. З перших днів створення у 1960 і до 1977 р. П.П.Гудзенко очолював відділ соціалістичного та комуністичного (з 1965 р. — соціалістичного будівництва). В 1967 — 1971 рр. він водночас займав посаду заступника директора Інституту з наукової роботи. У 1977 р. його було удостоєно звання заслуженого діяча науки УРСР, а в 1980 р. за роботу над багатотомною “Історією Української РСР” відзначено Державною премією у галузі науки і техніки. З 1977 по 1981 рр. П.Гудзенко плідно працював у відділі як старший науковий співробітник-консультант. Визначний учений, науковець, який володів глибокими знаннями і широкою ерудицією, тактовна й чуйна людина, Пантелеймон Петрович користувався любов’ю та глибокою повагою серед співробітників Інституту історії. В 1977 р. відділ очолив доктор історичних наук С.В.Кульчицький, який залишається біля його керма й сьогодні.

В 1981 р. у відділі почалася розробка нової теми “Класи і соціальні групи в радянському суспільстві періоду побудови і зміцнення соціалізму (1921 — 1941)”. Крім того, проводилася робота над узагальнюючими колективними працями. Більшість співробітників стали співавторами першої книги третього тому історії Києва[24].

У ньому було висвітлено соціально-економічний розвиток, громадсько-політичне, культурне, наукове життя, розвиток міського господарства та інші питання історії міста в міжвоєнний період.

Колектив відділу проводив роботу над доопрацюванням багатотомної “Історії Української РСР”[25]. Його науковці були авторами ряду монографій, в яких досліджувалися різні аспекти історії радянської України 20 — 30-х рр.: співробітництво УСРР і РСФРР у галузі освіти й науки (В.Даниленко)[26], становище інтелігенції та її участь у житті республіки (Л.Ткачова)[27], висвітлення історії громадянської війни в публікаціях того періоду (Є.Шаталіна)[28]. Вони взяли активну участь у роботі над колективними монографіями з історії робітників Донбасу[29], профспілкового руху в Українській РСР[30].

В першій половині 1980-х рр. у відділі почали працювати чимало молодих талановитих науковців: В.Даниленко, В.Марочко, О.Мовчан, О.Ганжа, С.Кокін.

В 1986 р. замість відділу соціалістичного будівництва (який діяв самостійно з 1965 р.) знову було створено відділ соціалістичного і комуністичного будівництва. Це було пов’язане з розробкою теми “Історія класів та соціальних верств Української РСР”, яка мала втілитися у багатотомну фундаментальну працю. Відділ очолював С.Кульчицький, він же став зав. сектором робітничого класу. Крім того, в ньому функціонували сектори селянства (зав. сектором І.Маковійчук) й інтелігенції (зав. сектором Ю.Курносов). Колишніх співробітників відділу соціалістичного будівництва, що займалися проблематикою історії України 20 — 30-х рр., було розподілено між трьома секторами. У 1990 р. було прийнято рішення відмовитися від публікації багатотомної праці. Натомість перед співробітниками відділу постало завдання підготувати окремі праці з даної тематики. Було надруковано декілька монографій, у яких розглядалися питання соціально-класової структури населення республіки[31], різних сфер життя селянства[32] (С.Кульчицький, В.Марочко) та робітництва[33] (Є.Шаталіна) УРСР, боротьби з голодом 1921 — 1923 рр.[34] (О.Мовчан), соціалістичного будівництва в Україні у 1921 — 1925 рр. (В.Марочко, О.Мовчан, С.Кокін)[35].

Значні зміни, що відбулися в суспільно-політичному житті країни у другій половині 80-х рр., потребували нових підходів до вивчення історії радянської України 20 — 30-х рр. З’явилася можливість досліджувати заборонені раніше теми, використовувати недоступні архівні й друковані джерела. Співробітники відділу вбачали своїм громадянським та науковим обов’язком дослідження “білих плям” вітчизняної історії міжвоєнного періоду, викриття злочинів тоталітарного режиму проти народу. Однією з таких тем була трагедія голодомору 1932 — 1933 рр. У 1989 р. в Інституті історії вийшли праці, в яких аналізувалися демографічні наслідки голоду, його вплив на стан населення республіки, зокрема на дітей[36] (С.Кульчицький, Є.Шаталіна). У 1991 р. побачила світ монографія С.Кульчицького, в якій уперше у вітчизняній історіографії було досліджено причини і наслідки голодомору[37]. Він став також співавтором колективної монографії про вплив сталінщини на всі сфери життя українського суспільства[38].

В зв’язку з реабілітацією незаконно репресованих громадян співробітниками відділу було підготовлено ряд довідково-інформаційних матеріалів до владних структур, вміщено публікації у пресі з даного питання.

Науковці вели також значну лекційно-пропагандистську роботу. Вони регулярно брали участь у проведенні різного роду “круглих столів”, публічних дискусій з актуальних проблем вітчизняної історії, зокрема в міському молодіжному дискусійному центрі, створеному на базі Інституту.

26 березня 1991 р. на засіданні Вченої ради останнього за погодженням з бюро Відділення історії, філософії та права було затверджено нову структуру Інституту, в основу якої покладено відмову від формально-класового підходу до визначення відділів. Так разом з іншими постав відділ історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. До його складу ввійшли 10 співробітників. Серед них зав.відділом, доктор історичних наук, професор С.В.Кульчицький, 8 кандидатів наук й один лаборант. Головною темою дослідження на 1991 — 1994 рр. було затверджено “Формування тоталітарного режиму в Україні у 1920 — 1927 рр.”. Крім розробки загальної концепції історії радянської України, в той період перед співробітниками відділу постало завдання дослідити окремі аспекти політичного і соціально-економічного життя республіки: ліквідації багатопартійності, становища селянства, взаємин профспілок та Радянської держави, утворення партійно-державної номенклатури тощо. Результати розробки даної теми було викладено в ряді монографій, брошур і наукових статей. Це насамперед узагальнюючі праці С.Кульчицького з історії УСРР у добу “воєнного комунізму” й непу[39]. В них автор дає загальні концептуальні засади вивчення різних проблем вітчизняної історії у той період.

С.Кульчицький став співавтором також узагальнюючої колективної монографії[40], підручників[41], довідника[42], в яких з точки зору досягнень сучасної науки охарактеризував історію радянської України між двома війнами. Вийшли з друку ряд праць з інших питань історії УСРР 20 — 30-х рр.: збірник документів та брошура про голод 1921 — 1923 рр.[43] (С.Кульчицький, О.Мовчан); збірник документів і конспекти лекцій про колективізацію й голодомор 1932 — 1933 рр.[44] (В.Марочко, Є.Шаталіна); колективна монографія, співавторами якої були науковці відділу О.Ганжа та Б.Захарчук, присвячена вельми актуальній для становлення незалежної Української держави проблемі її кордонів[45]. У працях співробітників і аспірантів відділу досліджувалися становище промислової кооперації в 20 — 30-ті роки[46] (Л.Нізова), ліквідація більшовиками есерівської й меншовицької опозиції в Україні у 1920 — 1923 рр.[47] (С.Кокін, О.Мовчан), діяльність небільшовицьких молодіжних об’єднань[48] (В.Прилуцький). Вони постійно виступали з публікаціями з актуальних питань вітчизняної історії 20 — 30-х рр. ХХ ст. на сторінках республіканського міжвідомчого збірника наукових праць “Проблеми історії України: факти, судження, пошуки”[49], “Українського історичного журналу”[50], інших спеціальних видань, періодичної преси.

Протягом 1995 — 2000 рр. співробітники відділу досліджували теми “УСРР у добу формування тоталітарного ладу (1928 — 1933 рр.)” та “Завершення формування тоталітарного ладу в Україні (1934 — 1938 рр.)”.

Науковці не обмежувалися вузькими періодичними рамками, а розробляли і ширші важливі проблеми вітчизняної історії. Так, у монографії В.Марочко простежується історія селянської кооперації в Україні з 60-х рр. ХIХ ст. до її насильницької руйнації наприкінці 20-х рр. ХХ ст.[51]. С.Кульчицький написав розділ “Історія” в узагальнюючій праці “Все про Україну”[52], Є.Шаталіна брала участь у складанні двох великих документальних збірників з історії Центральної Ради й Чорнобильської трагедії[53]. С.Кульчицький та інші співробітники відділу були авторами підручників[54], навчальних посібників[55], учбових програм[56] й довідника[57] з історії України.

Наукові розвідки О.Ганжі й Є.Шаталіної присвячені вивченню долі українського селянства в умовах становлення тоталітарного ладу, зокрема його опору існуючій владі у 1920-ті рр.[58] та репресивним заходам проти селян під час колективізації[59]. Широкий спектр проблем вітчизняної історії 1920 — 30-х рр. розглянуто в статтях науковців відділу, що ввійшли до четвертого випуску міжвідомчого збірника наукових праць “Проблеми історії України: факти, судження, пошуки”[60]: взаємини держави і селянства (О.Ганжа), роль кооперації у формуванні внутрішнього ринку сільськогосподарської кооперації (В.Марочко), “лжекооперативи” в УСРР у 1928 — 1932 рр. (Є.Шаталіна), державне регулювання кустарно-ремісничої промисловості (Л.Нізова), становлення системи номенклатурних привілеїв (М.Дорошко), боротьба з “правим ухилом” у ВКП(б) у 1928 — 1929 рр. (О.Мовчан), депортація польського і німецького населення з України в 1934 — 1937 рр. (С.Кульчицький), ліквідація небільшовицьких молодіжних об’єднань (В.Прилуцький), історія Центральної школи червоних старшин (Л.Гриневич), створення у 1924 р. Науково-дослідної кафедри історії України в Києві (О.Юркова), етапи створення Кримської АСРР (Т.Бикова).

В останні роки побачила світ значна кількість праць співробітників відділу. У книзі С.Кульчицького дається всебічний аналіз розвитку радянської України та західноукраїнських земель у міжвоєнний період[61]. Збірник статей науковців відділу розкриває сутність і особливості нової економічної політики в українському селі[62]. Монографія О.Мовчан присвячена історії становлення й розвитку радянської профспілкової системи у 20-ті рр., проблемі одержавлення професійних організацій в УСРР[63]. У книзі О.Ганжі досліджуються історія селянства в період становлення тоталітарного режиму в Україні та протидія політиці більшовицької влади на селі[64]. Монографія О.Юркової висвітлює діяльність науково-дослідної кафедри історії М.С.Грушевського в 1924 — 1930 рр., трагічну долю її співробітників[65]. У праці В.Прилуцького розглядається становище молоді УСРР 1928 — 1933 рр. й її участь у драматичних подіях того часу[66]. В наукових розвідках Г.Єфіменка досліджується національно-культурна політика ВКП(б) у республіці в 1932 — 1938 рр. у різних сферах[67]. Книга Л.Нізової відображає процес одержавлення кустарно-ремісничої промисловості в УСРР[68]. У праці Л.Гриневич розглянуто маловідомий суспільний феномен — єврейський військовий рух в Україні у 1917 — 1918 рр.[69]. Збірник документів і матеріалів, упорядником якого є В.Марочко, висвітлює особливості становлення й функціонування меннонітської кооперації у УСРР в 1921 — 1927 рр., особливості життя цієї самобутньої групи населення[70]. С.Кульчицький є співавтором та автором колективних монографій[71], підручників[72], навчальних посібників[73], учбового атласу[74] тощо.

Одним з головних напрямів у роботі наукового колективу відділу залишається викриття злочинів тоталітарного режиму проти народу України, зокрема трагедії голодомору 1932 — 1933 рр. і голодів 1921 — 1923 та 1946 — 1947 рр. В.Марочко й О.Веселова є членами Ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні. З перших днів існування цієї громадської науково-просвітницької організації з червня 1992 р. та по сьогодні вони проводять величезну і плідну організаторську, дослідницьку, редакційно-видавничу, лекційно-пропагандистську й іншу роботу. Завдяки їх зусиллям було опубліковано науково-популярну книгу про всі голодомори ХХ ст. на Україні[75], що не має аналогів у світі, документальну збірку про голод 1946 — 1947 рр.[76], збірки документів та матеріалів про голод 1932 — 1933 рр. в окремих регіонів республіки[77], матеріали міжнародних наукових конференцій, присвячених цій проблемі,[78] тощо.

Іншою важливою і складною темою, дослідженням якої займаються науковці відділу, була діяльність Організації українських націоналістів й Української повстанської армії.

С.Кульчицький очолює створену 1997 р. Робочу групу Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА, в складі якої працюють 12 науковців. Серед них співробітники відділу О.Веселова і Л.Гриневич.

Під керівництвом С.Кульчицького та за його редакцією Робочою групою підготовлено й видано близько 20 наукових праць, у т.ч. ряд монографій і аналітичних видань[79].

Вчені відділу стали авторами значної кількості статей до “Енциклопедії історії України”, входять до складу редакційної колегії останньої та робочої групи по її підготовці.

На протязі всього існування відділу історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. його співробітники проводили надзвичайно велику й важливу роботу по висвітленню складних питань вітчизняної історії на сторінках часописів, на радіо і телебаченні. Так, С.Кульчицький постійно готував десятки статей для ДІНАУ-Укрінформ, які поширювалися в обласних та районних газетах України. Він й інші співробітники відділу були частими учасниками теле- і радіопередач.

Науковці відділу неодноразово залучалися до підготовки матеріалів для Адміністрації президента, Кабінету міністрів України, інших державних та громадських структур.

Співробітники відділу щорічно брали участь у десятках наукових конференцій, симпозіумів, “круглих столів” тощо в Україні й за її межами. Так, вони були широко представлені на міжнародних конгресах україністів у Києві (1990), Львові (1993) і Одесі (1999), всеукраїнських симпозіумах з проблем аграрної історії в Умані (1996) та Черкасах (2001) і багатьох інших форумах. Колектив відділу брав також активну участь у підготовці й проведенні в Києві міжнародних науково-теоретичних конференцій з проблем голодомору 1932 — 1933 рр. у вересні 1993 і листопаді 1998 рр., міжнародної конференції “Геноцид українського народу: Історична пам’ять та політико-правова оцінка” в листопаді 2000 р., інших подібних заходів.

Відділ історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. має широкі міжнародні зв’язки. Його науковці постійно спілкуються із своїми колегами з Росії, Німеччини, США, Канади, Польщі й інших країн, беруть участь у наукових форумах закордоном, співробітничають із зарубіжними дослідниками у виконанні спільних проектів тощо.

У відділі проводиться постійна робота по підготовці наукових кадрів. З 1994 р. його співробітники та аспіранти захистили докторську і п’ять кандидатських дисертацій з актуальних проблем історіографії: історії селянської кооперації в Україні[80] (В.Марочко), регулювання споживчого ринку в УСРР у період непу[81] (К.Лобач), діяльності молодіжних організацій у 1920 — 1927 рр.[82] (В.Прилуцький), роботи науково-дослідної кафедри історії М.С.Грушевського в 1924 — 1933 рр.[83] (О.Юркова), кооперативного руху у національних районах республіки в 20-ті рр.[84] (В.Мазур), національно-культурної політиеи ВКП(б) щодо радянської України у 1932 — 1938 рр.[85] (Г.Єфіменко). В недалекому майбутньому планується захист співробітниками відділу докторської і трьох кандидатських дисертацій. Нині на стаціонарному відділенні навчаються два аспіранти, які досліджують проблеми національно-культурної політики правлячого режиму в Україні у 1923 — 1932 рр. (Р.Попович) та національно-культурного розвитку Кримської АСРР у 1921 — 1941 рр. (Н.Котляр).

На сьогодні у відділі працюють доктори історичних наук С.Кульчицький (зав. відділом) та В.Марочко (провідний науковий співробітник), кандидати історичних наук О.Веселова, О.Ганжа, Л.Гриневич, О.Мовчан, О.Юркова, Л.Нізова, В.Прилуцький та Г.Єфіменко, молодший науковий співробітник Т.Євсєєва й старший лаборант Т.Бикова.

Вже майже чверть віку відділ очолює доктор історичних наук, професор С.В.Кульчицький. В Інституті історії він з березня 1972 р. До того, випускник Одеського університету ім. І.І.Мечникова С.Кульчицький працював в Одеському державному архіві, навчався в аспірантурі та був співробітником Інституту економіки АН УРСР. Там у 1963 р. він захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук. 1976 р. в Інституті історії - дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора історичних наук. У серпні 1977 р. С.Кульчицького затверджено на посаді завідуючого відділом соціалістичного будівництва, а в жовтні 1990 р. - заступника директора Інституту. У серпні 1996 р. указом Президента України за плідну діяльність і вагомий внесок у дослідження історичного минулого нашого народу йому було присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки України”, а в травні 2001 р. нагороджено орденом “За заслуги” III ступеня.

С.В.Кульчицький - один з найбільш знаних та шанованих вітчизняних істориків як в Україні, так і далеко за її межами. Він автор більше 1 100 друкованих праць, серед яких більше 30 наукових монографій, посібники й підручники для вищої та середньої школи, розділи у колективних монографіях і навчальних посібниках. С.Кульчицький виховав не одне покоління науковців. Серед його учнів доктори історичних наук В.Даниленко, Г.Касьянов, В.Марочко, С.Водотика, В.Волковинський, С.Лях, А.Морозов та багато інших.

В 2001 р. колектив відділу розпочав дослідження нової складної й маловивченої теми, метою якої є повномасштабне дослідження модернізаційних процесів у суспільстві радянської України в 1917 — 1939 рр. У межах загальної теми перед науковцями постали питання розробки її конкретних аспектів: загальнотеоретичних проблем модернізації С.Кульчицький), модернізації державних структур (О.Ганжа, Л.Гриневич, Г.Єфіменко), промисловості, транспорту (В.Прилуцький), сільського господарства (В.Марочко, О.Ганжа, Л.Нізова), соціального (О.Мовчан) і духовного (О.Юркова, Т.Євсєєва) життя.

У 2001 р. планується до випуску ряд праць співробітників відділу історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст.: книги Л.Гриневич “Справа М.Муравйова”, В.Марочка “Репресовані педагоги”, В.Прилуцького “Молодь України в умовах формування тоталітарного ладу (1920 — 1939 рр.)”, О.Юркової “Перші роки діяльності Інституту історії України (1936 — 1941)”, черговий п’ятий випуск міжвідомчого збірника наукових праць “Проблеми історії України: факти, судження, пошуки”, матеріали міжнародної конференції “Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правові оцінки” тощо.

Бібліографія основних праць відділу

---

[1] Історія України: Короткий курс. - К., 1941.

[2] Слуцький О.Б. Перемога політики соціалістичної індустріалізації на Україні. - К., 1955.

[3] Бєлоусов С.М. Возз’єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі. - К., 1951.

[4] Санцевич А.В., Комаренко Т.А. Развитие исторической науки в Академии наук Украинской СССР. - К., 1986. - С. 80 - 81.

[5] Історія Української РСР. - Т. 2. - К., 1956.

[6] Загорський П.С., Лавров П.А. Боротьба за реконструкцію народного господарства України (1930 — 1934). - К., 1957.

[7] Слуцький О.Б. Радянське і культурне будівництво на Україні в перші роки боротьби за соціалістичну індустріалізацію країни (1926 — 1929 рр.). - К., 1957.

[8] Загорський П.С., Стоян П.К. Нариси історії комітетів незаможних селян. - К., 1960.

[9] Шевчук Г.М. Культурне будівництво на Україні у 1921 — 1925 роках. - К., 1963.

[10] Стоян Ф.К. Советское строительство в Украинской ССР (1921 — 1925 гг.). - К., 1965.

[11] Слинько І.І. Соціалістична перебудова і технічна реконструкція сільського господарства України. - К., 1961.

[12] Диденко Г.Д. Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хозяйства (1921 — 1925). - К., 1962; Слуцкий А.Б. Рабочий класс Украины в борьбе за создание фундамента социалистической экономики (1926 — 1938 гг.). - К., 1963.

[13] Курносов Ю.О., Бондар А.Г. У навчанні і праці. Підготовка кадрів інтелігенції в Українській РСР. - К., 1964.

[14] Історія Української РСР. - Т. 2. - К., 1967.

[15] Історія робітничого класу Української РСР. - Т. 2. - К., 1967.

[16] Історія селянства Української РСР. - Т. 2. - К., 1967.

[17] Розвиток української культури за роки радянської влади. - К., 1967.

[18] Історія колективізації сільського господарства Української РСР. - У 3-тт. - К., 1962, 1966, 1971.

[19] Ткач Н.І. За ленінським кооперативним планом. - К., 1970.

[20] Гудзенко П.П. Соціалістична націоналізація промисловості в Українській РСР. 1917 — 1920 рр.; Слинько І.І. Перемога колгоспного ладу на Україні (1927 — 1932 рр.). - К., 1968; Слуцький О.Б. Робітничий клас України в боротьбі за створення фундаменту соціалістичної економіки (1926 — 1932 рр.); Стоян П.К. Радянське будівництво в Українській РСР (1921 — 1925 рр.). - К., 1965; Шевчук Г.М. Культурне будівництво на Україні в 1921 — 1925 рр.

[21] Суспільно-політичне життя трудящих Української РСР. - Т. I. - К., 1973.

[22] Гудзенко П.П., Кульчицький С.В., Шаталіна Є.П. Трудові почини робітничого класу. - К., 1980; Кульчицький С.В. Участь робітників України у створенні фонду соціалістичної індустріалізації. - К., 1975; Кульчицький С.В. Внутренние ресурсы социалистической индустриализации СССР (1926 — 1937). - К., 1979.

[23] Промышленность и рабочий класс Украинской ССР (1933 — 1941). - Сборник документов и материалов в двух частях. - К., 1977.

[24] История Киева. Киев социалистический. - Т. 3. - Кн. 1. - К., 1985.

[25] История Украинской ССР. - В 10 т. - Т. 7. - К., 1985.

[26] Даниленко В.М. Сотрудничество УССР и УССР в области образования и науки в период построения социализма. - К., 1981.

[27] Ткачова Л.І. Інтелігенція Радянської України в період побудови основ соціалізму. - К., 1985.

[28] Шаталина Е.П. История гражданской войны и интервенции на Украине в советских документальных публикациях 20 — 30-х годов. - К., 1982.

[29] История рабочих Донбасса. - Т. 1. - К., 1981.

[30] Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. - К., 1983.

[31] Очерки развития социально-классовой структуры УССР. 1917 — 1937. - / Под ред. С.В.Кульчицкого. - К., 1987.

[32] Кульчицкий С.В., Лях С.Р., Марочко В.И. Становление основ социалистического уклада жизни крестьянства УССР. - К., 1988.

[33] Шаталина Е.П. Развитие социальной структуры рабочего класса Украинской ССР (30-е годы). - К., 1988.

[34] Мовчан О.Н. Трудящиеся УССР в борьбе с продовольственным кризисом при переходе к нэпу. - К., 1988.

[35] Марочко В.И., Мовчан О.Н., Кокин С.А. Хроника социалистического строительства на Украине. 1921 — 1925. - К., 1989.

[36] Кульчицький С.В. Демографічні наслідки голоду 1933 р. на Україні. - К., 1989; Кульчицький С.В., Шаталіна Є.П. Становище дітей на Україні у 1931 — 1933 рр.: Документальна розповідь. - К., 1989.

[37] Кульчицький С.В. Ціна “великого перелому”. - К., 1991.

[38] Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20 — 30-і роки. - К., 1991.

[39] Кульчицький С.В. УСРР в добу “воєнного комунізму” (1917 — 1920 рр.). - К., 1994; УСРР в добу нової економічної політики (1921 — 1928 рр.). - К., 1995; Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 — 1928). - К., 1996.

[40] Історія України: нове бачення. - Т. 2. - К., 1995.

[41] Коваль М.В., Кульчицький С.В., Курносов Ю. Історія України. - Матеріали до підручника для 10 — 11 класів середньої школи видано в різні роки.

[42] Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: довідник з історії України. - К., 1993.

[43] Голод 1921 — 1923 років в Україні. - Збірник документів і матеріалів. - / Відп. ред. С.В.Кульчицький. - К., 1993; Кульчицький С.В., Мовчан О.М. Невідомі сторінки історії голоду 1921 — 1923 рр. в Україні. - К., 1993.

[44] Колективізація і голод на Україні. 1929 — 1933. - Збірник документів і матеріалів. - К., 1992; Марочко В.І. Голодомор в Україні 1932 — 1933 рр.: причини і наслідки. - Конспекти лекцій. - К., 1994.

[45] Боєчко В.Д., Ганжа О.І., Захарчук Б.І. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. - К., 1994.

[46] Нізова Л.В. Промислова кооперація на Україні в 20 — 30 роки (з історії українського малого бізнесу). - Черкаси, 1994.

[47] Кокін С.А., Мовчан О.М. Ліквідація більшовиками правоесерівської і меншовицької опозиції в Україні у 1920 — 1923 рр. - К., 1993.

[48] Прилуцький В.І. Небільшовицькі молодіжні об’єднання в УСРР в 20-і роки. - К., 1993.

[49] Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - Збірник наукових статей. - Випусу 1. - К., 1991; Випуск 2. - К., 1992; Випуск 3. - К., 1994.

[50] Мовчан О.М. Придушення меншовицької опозиції в профспілковому русі. - // “УІЖ”. - 1993. - № 2; Дорошко М.С. Формування більшовицької партійно-державної номенклатури в Україні в 20-ті роки. - // “УІЖ”. - 1993. - № 9 та інші.

[51] Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861 — 1929 рр.). - К., 1995.

[52] Всё про Украину. - Т. 1. - К., 1998.

[53] Чорнобильська трагедія. - Збірник документів і матеріалів. - К., 1996; Українська Центральна Рада. - Документи і матеріали у двох томах. - К., 1996 - 1997.

[54] Кульчицький С.В. Курс політичної історії України ХХ століття (для слухачів магістеріуму з порівняльної політології). - К., 1997; Кульчицький С.В. Історія України. - Підручник для 10-го класу середньої школи. - К., 1998 (у співавторстві).

[55] Даниленко В.М., Кокін С.А. Всесвітня історія: Хронологія основних подій. - К., 1997; Кульчицький С.В., Ганжа О.І. Хрестоматія з історії України. - Посібник для 10 класу середньої школи. - К., 1998.

[56] Кульчицький С.В. Програма з курсу “Історія України ХIХ — ХХ ст.”. - // Київський інститут “Слов’янський університет”. - К., 1996; Програма для шкіл з поглибленим вивченням історії. - Історія України. 7— 11 класи. - К., 1996 та інші.

[57] Котляр М.Ф., Кульчицький С.В. Довідник з історії України. - К., 1996.

[58] Ганжа О.І. Опір селянства становленню тоталітарного режиму в УСРР. - К., 1996.

[59] Шаталіна Є.П. Селянські виселки під час колективізації в Україні (1928 — 1932 рр.). - К., 1997.

[60] Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - Випуск 4. - К., 1998.

[61] Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921 — 1939 рр.). - К., 1999.

[62] Сутність і особливості нової економічної політики в українському селі (1921 — 1928 рр.). - К., 2000.

[63] Мовчан О.М. Українські профспілки і радянська держава в 20-ті роки. - К., 1999.

[64] Ганжа О.І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917 — 1927 рр.). - К., 2000.

[65] Юркова О.В.Діяльність науково-дослідної кафедри історії України М.С.Грушевського 1924 — 1930. - К., 1999.

[66] Прилуцький В.І. Молодь УСРР в період утвердження тоталітарної системи (1928 — 1933 рр.).

[67] Єфіменко Г.Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо радянської України (1932 — 1938). - К., 2001; Національна політика керівництва ВКП(б) в Україні 1932 — 1938 рр. (Освіта та наука). - К., 2000.

[68] Нізова Л.В. Одержавлення кустарно-ремісничої промисловості в Україні. - К., 2001.

[69] Гриневич В.А., Гриневич Л.В. Національне військове питання в діяльності союзу євреїв-воїнів КВО (липень 1917 — січень 1918 рр.). - К., 2001.

[70] Сільськогосподарський союз нащадків голландських виходців на Україні. - Збірник документів і матеріалів. - К., 2000.

[71] Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985 — 1999 рр.). - К., 2000.

[72] Коваль М.В., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г. Історія України. - Підручник для 11 класу середньої школи. - К., 2000; Кульчицький С.В. Курс політичної історії України ХХ століття. - К., 2000; Новітня історія України. ХХ ст. - К., 2000.

[73] Історія України: нове бачення. - Навчальний посібник. - К., 2000.

[74] Кульчицький С.В. Україна. - Навчальний атлас. - К., 1998.

[75] Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні: 1921 - 1923, 1932 - 1933, 1946 - 1947. Злочини проти народу. - К., 2000; Веселова О.М., Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомори в Україні: 1921 — 1923, 1932 — 1933, 1946 — 1947. Злочини проти народу. - 2-е вид., доповн. - Київ - Нью-Йорк, 2000;

[76] Голод 1946 — 1947 років в Україні. - Документи і матеріали. - Київ - Нью-Йорк, 1996.

[77] Чорні жнива: Голод 1932 — 1933 років у Валківсьському та Коломацькому районах Харківщини (Документи, спогади, списки померлих). - Київ - Харків - Нью-Йорк - Філадельфія, 1997; ГОЛОДОВКА: 1932 — 1933 роки на Переяславщині: Свідчення. - Переяслав-Хмельницький - Київ - Нью-Йорк, 2000 (Спільні видання Інституту історії України НАН України з Асоціацією дослідників голодоморів в Україні).

[78] Голод 1946 — 1947 років в Україні: причині і наслідки. - / Міжнародна наукова конференція. - Київ, 27 травня 1997 р. - Матеріали. - Київ - Нью-Йорк, 1998; Голод-геноцид 1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків. - Міжнародна наукова конференція. - Київ, 28 листопада 1998 р. - Матеріали. - Київ - Нью-Йорк, 2000.

[79] Проблема ОУН-УПА. Попередня історична довідка. - К., 2000; Проміжний звіт Робочої групи для підготовки історичного висновку про діяльність ОУН-УПА, Історичний висновок про діяльність ОУН-УПА (попередній варіант). - К., 2000; Кокін С.А. Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ. - Вип. I: Анотований покажчик документів з фонду друкованих видань (1944 — 1953). - К., 2000; Здіорук С.І., Гриневич Л.В., Здіорук О.І. Покажчик публікацій про діяльність ОУН та УПА (1945 — 1998 рр.). - К., 1999; Національне примирення чи конфронтація? - Збірник документів (Автор передмови та упорядник О.М.Веселова). - К., 1999; ПРОТИСТОЯННЯ. Звернення, заяви, листи громадських організацій, політичних партій, громадян України до Комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА. 1996 — 1998 рр. (Автор передмови та упорядник Л.В.Гриневич). - К., 1999; Нікольський В.М. Підпілля ОУН(б) у Донбасі. - К., 2001.

[80] Марочко В.І. Українська селянська кооперація: історико-теоретичний аспект (1861 — 1929). - К., 1995.

[81] Лобач К. Історичний досвід регулювання споживчого ринку України в період непу. (Історико-економічний аспект). - К., 1994.

[82] Прилуцький В.І. Молодіжні організації в УСРР в умовах становлення тоталітарного режиму (1920 — 1927 рр.). - К., 1994.

[83] Юркова О.В. Діяльність науково-дослідної кафедри історії України М.С.Грушевського (1924 — 1930 рр.). - К., 1999.

[84] Мазур В.М. Кооперативний рух у національних районах Української СРР (1921 — 1929 рр.). - Харків, 2000.

[85] Єфіменко Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо радянської України (1932 — 1938). - К., 2001.