Відділ історії України періоду Другої світової війни

кім.503, тел. 228-60-97

1.	ЛИСЕНКО Олександр Євгенович	зав.відділом, д-р іст.наук,
2.	БУЦЬКО Ольга Володимирівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
3.	КОНДРАТЕНКО Людмила Вікторівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
4.	ПЕРШИНА Тамара Степанівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
5.	РУДЕНКО Ніна Миколаївна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
6.	ВРОНСЬКА Тамара Василівна (сум.)	ст.наук.співр., канд.іст.наук
7.	ДУБИК Марина Григорівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
8.	ХОЙНАЦЬКА Людмила Михайлівна *учений секретар*	мол.наук.співр.

Відділ історії України періоду Другої світової війни фактично бере свій початок з 16 червня 1950 р. коли згідно з постановою Президії АН УРСР, в Інституті історії України АН УРСР було створено воєнно-історичний відділ. Він мав продовжити наукову роботу по вивченню героїчного подвигу українського народу у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., розпочату Комісією з історії Вітчизняної війни АН УРСР, що була ліквідована, згідно з тим же документом, як така, що на той час, як зазначилося в постанові ЦК КП(б)У від 8 травня 1950 р., виконала покладені на неї завдання*.

Штат воєнно-історичного відділу, за відповідним рішенням Президії АН УРСР, було затверджено в кількості шести старших наукових співробітників, з яких один – завідувач, та чотирьох молодших наукових співробітників і на лютий 1951 р. був повністю укомплектований.

З Комісії на вказані посади нового відділу були переведені І.І.Слинько – завідувачем, П.М.Балковий, І.Т.Кулик, П.К.Шапа – старшими науковими співробітниками, О.В.Івашин-Надтока – молодшим науковим співробітником. У відділі працювали також старші наукові співробітники В.І.Клоков, О.Л.Кроник та молодші наукові співробітники О.І.Лугова, К.А.Прилипко й І.С.Слабєєв.

На воєнно-історичний відділ Інституту історії України АН УРСР покладалося завдання подальшої розробки й висвітлення питань історії Великої Вітчизняної війни. Тому в тематичний план Інституту наприкінці 1950 р. було включено для дослідження нову проблема – “Українська РСР у період Великої Вітчизняної війни”, за якою на 1951 та 1952 роки планувалися дві теми: “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу” (монографія, обсягом 40-45 друк.арк.) і “Визволення Радянської України від німецько-фашистських загарбників” (історична хроніка, 30,0 друк.арк.).

Дослідженням зазначених питань співробітники відділу займалися до квітня

1952 р., коли відділ було розформовано. На той час робота над монографією “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу” була виконана на 75-80%, завідувач відділу І.І.Слинько вважав, “що ліквідація воєнно-історичного відділу не повинна стати причиною довгого консервування цієї праці, в Інституті є всі можливості для її завершення”**.

Насправді ж, з ліквідацією воєнно-історичного відділу робота над розпочатою ще у Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР та продовженою в Інституті історії України АН УРСР колективною монографією “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр.” припинилася на довгі роки.

Однак вивчення окремих актуальних питань історії Великої Вітчизняної війни в Інституті історії України АН УРСР продовжувалося. Науковці на широкій документально-літературній базі вивчали важливі та слабо розроблені питання і таким чином підготовляли базу для створення великої узагальнюючої праці, яка б всебічно розкривала участь українського народу у Великій Вітчизняній війні.

Проте в масштабах республіки цього було замало. Адже Комісія з історії Вітчизняної війни АН УРСР не працювала з червня 1950 р., воєнно-історичний відділ Інституту – з квітня 1952 р. У передовій статті журналу “Вопросы истории” за 1955 р. (№ 7. – С.8-10), в якій проаналізовано діяльність Інституту історії АН УРСР за післявоєнні роки, вказувалося як на недолік на недостатню підготовку науковцями серйозних монографічних досліджень з історії Великої Вітчизняної війни.

Ряд наукових досліджень, підготовлених по свіжих слідах недавно відгримілої війни, публікувалися співробітниками в “Наукових записках Інституту”*, з 1957 р. – на сторінках наукового друкованого органу Інституту – “Українського історичного журналу”, у 1959-1965 рр. – в “Українській Радянській Енциклопедії”, опублікованій у 12-ти томах.

У 1956 р. вийшла друком перша в українській радянській історіографії узагальнююча праця про боротьбу народу України проти німецько-фашистських окупантів, підготовлена М.І.Супруненком, - “Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945 гг.)” (К., 1956. – 972 с.). У ній на документальних матеріалах Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР, де автор працював за сумісництвом, досліджено бойові дії Червоної армії на території України, діяльність партизанських формувань, висвітлено боротьбу за визволення українських земель від ворога, переможне завершення війни.

Авторові на тому етапі не вдалося охопити всі сторони досліджуваної ним проблеми, а ті питання, яких він торкався, висвітлити з належною повнотою та глибиною, але книга в цілому отримала високу оцінку наукової громадськості. Ф.П.Шевченко – відомий фахівець з історії України, у відгуку на книгу М.І.Супруненка писав, що в ній “… на основі величезної кількості достовірних і різноманітних джерел висвітлюється дійсний хід подій в Україні”**. На належному рівні оцінив працю М.І.Супруненка й дослідник історії Великої Вітчизняної війни І.І.Слинько. Висловивши ряд критичних зауважень, він зазначив, що вихід дослідження у світ – “відрадна подія в … радянській історіографії”*.

Поглиблено вивчалися також окремі аспекти проблеми. Значну увагу зокрема було приділено дослідженню специфіки руху Опору на окупованій території України. Розробкою цих питань на матеріалах Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР займалися колишні співробітники цієї установи В.І.Клоков, І.Т.Кулик, І.І.Слинько та П.М.Балковий. Вивчалася партизанська боротьба й у кримській групі співробітників Інституту. Широко досліджувалася бойова співдружність народів різних країн у боротьбі з фашизмом. У працях, присвячених цій темі, підкреслювалася провідна роль СРСР в антифашистському русі Опору.

Для поліпшення координації в дослідженні проблеми “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу” при Інституті історії АН УРСР у 1961 р. створюється Наукова рада, керівництво якою доручається І.І.Слиньку. В той час науковці Інституту, що спеціалізувалися на вивченні питань історії Великої Вітчизняної війни в Україні, активно включилися у розробку ще недостатньо досліджених важливих тем. Такими були зокрема питання ідейно-політичної роботи в частинах і з’єднаннях Червоної армії, використання культурних здобутків у ході партизанської боротьби проти німецько-фашистських окупантів, викриття злодіянь ворога на загарбаних ним українських землях, над дослідженнями яких працювали М.В.Коваль та О.В.Мойсеєв.

В зв’язку з підготовкою Інститутом історії партії ЦК КП України – філіалом Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС до 25-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні тритомного монографічного дослідження “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр.” деякі із співробітників Інституту, зокрема П.М.Балковий, В.І.Клоков, В.С.Коваль, М.В.Коваль, О.В.Мойсеєв й І.І.Слинько, запрошуються до участі в ньому. Протягом 1967-1969 рр. видання вийшло друком у Політвидаві України. В 1970 р. цю працю та її виконавців В.І.Клокова, М.В.Коваля, І.І.Слинька й інших удостоєно Державної премії УРСР.

Широкий розмах наукових досліджень з історії минулої війни, наявність кваліфікованих кадрів, підготовлених в Інституті історії АН УРСР, дозволили керівництву установи створити у липні 1969 р. відділ історії Великої Вітчизняної війни, який очолив доктор історичних наук, професор В.І.Клоков.

Першими науковцями відділу стали: П.М.Балковий, М.Д.Дятленко, Л.Є.Кизя, В.С.Коваль, М.В.Коваль, О.В.Мойсеєв, Я.Ю.Пашко – старші наукові співробітники, І.І.Ладивір – молодший науковий співробітник**.

За час існування відділу, крім згаданих осіб, у ньому працювали В.О.Горбик, В.А.Гриневич, Ю.І.Зінченко, В.І.Кучер, П.В.Медведок, І.Т.Муковський. Нині працюють тут А.З.Бістрікер, О.В.Буцько, Т.В.Вронська, М.Г.Дубик, Л.В.Кондратенко, О.Є.Лисенко, Т.С.Першина, Н.М.Руденко, Л.М.Хойнацька. Завідувачами відділу були В.І.Клоков, М.В.Коваль, нині його очолює О.Є.Лисенко. Протягом 19 років Н.М.Руденко виконувала обов’язки вченого секретаря відділу. З 1994 р. ці функції виконує Л.М.Хойнацька.

Згідно з постановою Президії АН УРСР від 6 липня 1973 р., що була відповіддю на заклик ЦК Компартії України “направляти зусилля вчених на розробку і впровадження досліджень, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу”*, проголошений на квітневому (1973 р.) Пленумі, було встановлено нову структуру Інституту історії АН УРСР, за якою відділ історії Великої Вітчизняної війни поряд з відділом історії Великої Жовтневої соціалістичної революції й громадянської війни та відділом історії соціалістичного будівництва включався до сектора історії соціалістичного будівництва, що був одним з шести секторів , запроваджуваних в Інституті. Це нововведення мало сприяти успішній підготовці багатотомної “Історії Української РСР”, робота над якою розпочалася ще у 1969 р.

Але створені штучно сектори виявилися громіздкими формуваннями, а це ускладнювало налагодження роботи. Тому в 1978 р. вони були ліквідовані. З того часу відділ історії Великої Вітчизняної війни знову почав працювати автономно.

В зв’язку зі зміною назви Інституту (з 1991 р. Інститут історії АН УРСР став називатися Інститутом історії України АН УРСР) на засіданні відділу історії Великої Вітчизняної війни від 19 лютого 1991 р. було порушене питання щодо визначення основних напрямів його діяльності й уточнення назви останнього. Співробітники ухвалили змінити його назву на – “Відділ історії України періоду Другої світової війни”, що надавало можливість розширити рамки дослідження важливого стану в історії українського народу, пов’язати в єдиний ланцюг події переддня і початку фашистської агресії, висвітлювати історію України у контексті європейського історичного процесу, зокрема руху Опору, розглядати її як суб’єкт світової історії. Зі зміною назви відділу розширювалися можливості під новим кутом зору розглянути такі події, як похід Червоної армії в Західну Україну, радянсько-фінська війна, далекосхідні збройні конфлікти та участь у них українського народу, утворення нового західного кордону й формування нової оборонної стратегії, вихід України на міжнародну арену наприкінці Другої світової війни тощо.

Перший завідувач відділу - д-р іст. наук, проф. В.І.Клоков. Після закінчення війни, за участь в якій удостоєний звання Героя Радянського Союзу, працював у Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР завідувачем відділу “Персоналії Героїв”, з вересня 1949 р. – начальником відділу використання документальних матарілаів Архівного управління МВС УРСР, згодом - заступником начальника Центрального державного архіву кінофотофонодокументів МВС УРСР, а з лютого 1950 р. – в Інституті історії України АН УРСР ст. наук. співроб., з грудня 1962 р. – завідувачем відділу нової і новітньої історії зарубіжних країн. Ще працюючи у Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР, захистив у 1948 р. кандидатську дисертацію, присвячену діям партизанів України на залізничних комунікаціях німецько-фашистських військ, а в 1962 р. – докторську дисертацію на тему “Боротьба народів слов’янських країн проти німецько-фашистських загарбників (1939-1945 рр.)”. З 1965 р. він – професор, з 1978 р. – член-кореспондент АН УРСР.

Його перу належить понад 400 праць. Серед них: Народна боротьба на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (К., 1957; у співавт.); Борьба народов славянских стран против фашистских поработителей (1939-1945 гг.) (К., 1961); Далеко від Батьківщини: Українці в антифашистській боротьбі народів Європи (1941-1945 роки) (К., 1968; у співавт.); Під прапором інтернаціоналізму: Зарубіжні антифашисти в партизанській боротьбі на Україні, 1941-1944 рр. (К., 1970; у співавт.); Всемирно-исторический подвиг (К., 1975); Всенародная борьба в тылу немецко-фашистских оккупантов на Украине, 1941-1944: Историографический очерк (К., 1978); Действия партизан Украины на железнодорожных коммуникациях в тылу фашистских войск, 1941-1944 (К., 1984); Вынужденное признание: Рост международного авторитета Советского Союза в результате побед в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. (К., 1991).

Він брав участь у написанні ряду фундаментальних досліджень, зокрема: Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр. (в 3-х т. - Т.3. - К., 1969); Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг. (В 3-х т. - Изд. доп. и дораб. - Т.3. – К., 1975); Історія Української РСР (у 8-ми т., 10-ти кн.- Т.7. - К., 1977); История Украинской ССР (в 10-ти т. - Т.8. – К., 1984); Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине, 1941-1944 (в 2-х кн. - Кн.2. – К., 1985); Безсмертя: Книга Пам’яті України, 1941-1945 (К., 2000).

В.І.Клоков – один з провідних учених-істориків, відомий спеціаліст з питань історії Другої світової війни. Він вніс значний вклад у вивчення історії Української РСР у роки Великої Вітчизняної війни, всенародної боротьби радянських людей у тилу ворога, міжнародної солідарності у боротьбі проти фашизму. Його праці поклали початок важливим науковим напрямам в історіографії Другої світової й Великої Вітчизняної воєн, дістали схвальну оцінку наукової громадськості. Продовжує працювати в Інституті головним науковим співробітником відділу регіональних проблем історії України*.

У лютому 1988 р. відділ очолив д-р іст. наук, проф. М.В.Коваль. Після закінчення в 1957 р. історико-філософського факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка по 1961 р. працював редактором у Видавництві АН УРСР, а з березня того ж року – науковець Інституту історії АН УРСР. Одночасно з 1972 р. по 1994 р. був заступником головного редактора і головним редактором “Українського історичного журналу”. У 1964 р. в Інституті історії АН УРСР захистив кандидатську дисертацію, присвячену питанням історії української культури у роки Великої Вітчизняної війни, а в 1977 р. – докторську дисертацію на тему “Громадсько-політична діяльність трудящих України у період Великої Вітчизняної війни”.

Ним опубліковано понад 400 досліджень, у тому числі 8 індивідуальних монографій. Серед них: У битві з фашизмом: Соціалістична культура – могутнє знаряддя в народній боротьбі на Україні проти фашистських окупантів (К., 1964); Історія пам’ятає! : (Кривавий шлях фашистів на Україні) (К., 1965); Все – для перемоги: Подвиг трудящих України у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. (К., 1970); У горнилі війни: (Співдружність українського народу з братніми народами СРСР у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.) (К., 1972); Общественно-политическая деятельность трудящихся Украинской ССР в период Великой Отечественной войны (К., 1977); Україна в Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.) // Україна крізь віки: в 15-ти т.- Т.12. (К., 1999).

М.В.Коваль брав участь у написанні низки фундаментальних колективних праць, зокрема: Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр. (в 3-х т. - Т.3. - К., 1969); Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг. (в 3-х т. - Изд. доп. и дораб. - Т.3. – К., 1975); Історія Української РСР (у 8-ми т., 10-ти кн.- Т.7. - К., 1977); История Украинской ССР (В 10-ти т. - Т.8. – К., 1984); История Киева (В 3-х т., 4-х кн. - Т.3. – К., 1985); Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине, 1941-1944 (В 2-х кн. - Кн.1. – К., 1985); Безсмертя: Книга Пам’яті України, 1941-1945 (К., 2000).

М.В.Коваль – відомий в Україні й далеко за її межами вчений-історик. Його різнопланові праці у галузі історії України періоду Великої Вітчизняної війни

1941-1945 рр. високо оцінено спеціалістами-науковцями. Він – лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1970 р.), заслужений діяч науки та техніки України (1996 р.). За час активної творчої діяльності підготував більше ніж 20 кандидатів і докторів історичних наук*.

З 9 червня 2000 р. завідувач відділу – д-р іст. наук, дослідник історії України періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн й історії церкви тих же часів О.Є.Лисенко. Закінчивши у 1978 р. Київський педагогічний інститут ім. О.М.Горького, працював на викладацькій роботі, навчався у аспірантурі в Київському педагогічному інституті, у 1992 р. в Одеському університеті захистив кандидатську дисертацію на тему: “Роль робітничого класу України у створенні та зміцненні органів державної влади (1919-1920 рр.)”. Працюючи з 1990 р. в Інституті історії АН УРСР, у 1999 р. захистив докторську дисертацію, присвячену історії церковного життя в Україні у 1943-1946 рр.

Він опублікував близько 70 наукових праць, зокрема: Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни (К., 1997; у співавт.); Українська національна ідея і християнство (К., 1997; у співавт.); Українські громади зарубіжжя в роки Другої світової війни: Акції допомоги народу України (К., 1997; у співавт.); Церковне життя в Україні, 1943-1946 (К.,1998); Релігія та церква в теорії та практиці українського націоналізму (20-40 роки ХХ ст.) // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. праць. - Вип.3. - К., 1999; Друга світова війна і доля українських церков // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. праць. - Вип.4. - К., 2000.

Взяв участь у написанні колективного дослідження “Безсмертя: Книга Пам’яті України, 1941-1945” (К., 2000).

О.Є.Лисенко – перспективний учений-історик. Його праці з історії релігії відкривають шлях новому науковому напрямку в українській історіографії**.

З утворенням у липні 1969 р. відділу історії Великої Вітчизняної війни висококваліфікований склад його співробітників приступив до вирішення назрілих та відповідальних завдань. По-перше, в тому ж році розпочалася робота над багатотомною “Історією Української РСР”, і відділу належало підготувати окремий том, присвячений Великій Вітчизняній війні. По-друге, його працівники активно включилися до відзначень роковин визначних подій Великої Вітчизняної війни, зокрема 25-річчя Перемоги над фашизмом та 25-річчя завершення визволення території України від фашистських загарбників. І, звісно, працівники відділу докладали всіх зусиль, щоб відзначити ці історичні дати гідним доробком. Зокрема до 25-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні В.С.Коваль та М.В.Коваль на широкій документальній і літературній базі опублікували книги, в яких висвітлили й узагальнили бойові та трудові звершення трудящих України в роки війни[1], а І.І.Ладивір підготував і видав дослідження про вклад українських науковців у перемогу над ворогом[2].

Найважливішим завданням науковців була підготовка й видання 7-го тому багатотомної “Історії Української РСР” – “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941-1945)” обсягом 45-50,0 друк. арк. На його підготовку було сконцентровано зусилля майже всіх співробітників відділу. Зокрема над ним працювали: М.Д.Дятленко, І.К.Карпов, В.І.Клоков, В.С.Коваль, М.В.Коваль, В.І.Кучер, О.В.Мойсеєв, Я.Ю.Пашко, Н.М.Руденко, Т.В.Скрипник. До складу авторського колективу було залучено також висококваліфікованих спеціалістів з інших відділів Інституту історії АН УРСР (І.І.Слинько, Л.І.Ткачова, П.Т.Тронько), з Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС (П.І.Денисенко, В.М.Нем’ятий), а також з вузів республіки (М.З.Данилюк, П.М.Костриба).

Розпочалася напружена і кропітка робота, яка, незважаючи на порівняно недавній вихід тритомної праці “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр.” (Т.1. - К., 1967; т.2. - К., 1968; т.3. - К., 1969) за участю в ній декого із співробітників відділу, продовжувалася до 1977 р., коли 7-й том багатотомної “Історії Української РСР” вийшов друком[3].

У процесі підготовки дослідження співробітники відділу постійно спілкувалися зі своїми колегами з московських наукових центрів, з науковцями та викладачами історичних факультетів вузів України, працівниками музеїв, архівів, які своїми порадами й рекомендаціями надавали дієву допомогу в створеній праці. Написана на великій документальній базі, на досягненнях попередніх досліджень, остання (редакційна колегія 7-го тому: В.І.Клоков – відповідальний редактор, М.Д.Дятленко, П.М.Калениченко, В.С.Коваль – заступник відповідального редактора, М.В.Коваль, В.І.Кучер – відповідальний секретар, В.М.Нем’ятий, П.Т.Тронько) була одним з кращих видань свого часу, розкриваючи вклад українського народу в перемогу над фашистською Німеччиною.

Дослідження добре проілюстроване документальними фотографіями, картами, має науково-довідковий апарат, зокрема хронологічний покажчик важливих подій і бібліографію.

Той період у житті відділу позначився й іншими досягненнями. Так, науковці В.І.Клоков, В.С.Коваль, М.В.Коваль та Я.Ю.Пашко працювали над російським виданням тритомної праці “Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.” (Изд. доп. и дораб. – К., 1975), опублікованим Політвидавом України до 30-річчя Перемоги.

Співробітники І.К.Карпов, В.С.Коваль, В.І.Кучер, Н.М.Руденко спільно з працівниками Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР, Центрального архіву Міністерства оборони СРСР і Центрального державного архіву Жовтневої революції й соціалістичного будівництва УРСР взяли участь у підготовці тритомного збірника документів та матеріалів “ Советская Украина в годы Великой Отечественной войны, 1941-1945”, всі три томи якого вийшли друком до 35-річчя перемоги над фашистською Німеччиною (К., 1980. - Т.1. - 555 с.; т.2. - 519 с.; т.3. - 507 с.). Над виданням як члени редакційних колегій томів працювали В.С.Коваль (т.1), В.І.Клоков (т.2), М.В.Коваль (т.3.).

Одночасно науковці відділу працювали і над індивідуальними монографіями, поглиблено вивчаючи ще не розроблені аспекти історії Другої світової й Великої Вітчизняної воєн. Різноманітним було коло питань, що досліджувалися. Це і життєдіяльність партизанських країв та зон в окупованій Україні, проблеми зовнішньої політики США у роки війни, возз’єднання західноукраїнських земель на фоні міжнародних відносин 1939-1941 рр., і пропагандистська робота політорганів Червоної армії серед військ ворога. Науковцями порушувалися також актуальні питання (як загального характеру, так і конкретного) з історіографії[4].

Деякі із співробітників відділу друкувалися в “Історичних дослідженнях”, що почали виходити в Інституті з 1974 р. у двох серіях: з вітчизняної й зарубіжної історії. Зокрема, Н.М.Руденко опублікувала у них одну із своїх перших на той час наукових праць з ще не розробленої в історіографії проблематику[5].

Чимало статей з різних питань історії Великої Вітчизняної та Другої світової воєн вміщено науковцями в чотиритомній “Радянській енциклопедії історії України”, що вийшла друком у 1969-1972 рр.

Досвід, набутий науковцями відділу, став у пригоді в ході підготовки досліджень загальносоюзного значення, зокрема 12-томної праці “История второй мировой войны, 1939-1945”. Представник відділу В.І.Клоков був членом редколегії й автором двох розділів 7-го тому, що вийшов друком 1976 р., а також брав участь у роботі Координаційної ради Інституту воєнної історії МО СРСР.

Наукова діяльність відділу проявлялась не тільки в підготовці його співробітниками публікацій, а також у постійному творчому спілкуванні їх з істориками інших установ на наукових форумах - різних конференціях, сесіях, симпозіумах як республіканського, так і всесоюзного та міжнародного значення. Зокрема 16-23 серпня 1970 р. В.І.Клоков у складі 17 делегатів від Інституту історії АН УРСР взяв участь у ХІІІ Міжнародному конгресі історичних наук (Москва), що був великою науковою подією року, й на загальному засіданні конгресу виголосив доповідь. Співробітники відділу взяли активну участь у республіканській науковій конференції, присвяченій 30-річчю визволення України від німецько-фашистських окупантів, а В.І.Клоков – у всесоюзній конференції, присвяченій 30-річчю Перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні (Москва).

29 березня 1978 р. В.І.Клоков, який проводив велику науково-організаційну роботу, забезпечував виконання відповідальних завдань, був удостоєний звання члена-кореспондента АН УРСР.

80-ті рр. характерні для відділу участю в створенні загальноінститутських праць. Потребами у популяризації історичних знань було викликано підготовку книги “Історія Української РСР: Короткий нарис” (К., 1981), до участі в якій поряд з провідними вченими Інституту Ю.Ю.Кондуфором, С.В.Кульчицьким, М.Н.Лещенком, А.В.Лихолатом, В.Г.Сарбеєм, Г.Я.Сергієнком, П.С.Соханем був залучений і В.І.Клоков. Узагальнивши багаторічні розробки попередників, у тому числі й багатотомні видання, він написав розділ “Українська РСР в роки Великої Вітчизняної війни”.

Найважливішим завданням майже всього колективу відділу в той час була підготовка російською мовою 8-го тому 10-томної “Истории Украинской ССР” – “Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945)” (К., 1984) обсягом 53,64 друк. арк. Авторський колектив видання залишився майже у такому ж складі, в якому був і у 7-му томі багатотомної “Історії Української РСР”. Ця праця, на відміну від українського видання, написана на більш широкій документальній базі. В ній широко використано щоденники й мемуари учасників та сучасників війни, опубліковані документи, нові матеріали державних і партійних архівів, періодичні видання. На відміну від 7-го тому “Історії Української РСР” це видання має іменний (Н.М.Руденко) й географічний (Л.В.Кондратенко, Л.І.Шкарникова) покажчики, списки ілюстрацій та карт і схем, але з нього у зв’язку з підготовкою окремого додаткового історіографічного тому було знято бібліографію.

В зв’язку з наближенням 40-річчя Перемоги Радянських Збройних Сил у війні з фашистською Німеччиною весь колектив співробітників було залучено до підготовки ряду інших колективних праць. Однією з них була “Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине, 1941-1944” (в 2-х кн. – К., 1985. - Кн.1. - 399 с.; кн.2. - 431 с.), над якою спільно з науковими працівниками Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС працювали Ю.І.Зінченко, В.І.Клоков, М.В.Коваль, В.І.Кучер, Н.М.Руденко, Л.М.Хойнацька й співробітники інших відділів Інституту – А.М.Зеніна та П.Т.Тронько. В першій книзі праці поглиблено вивчені питання створення й зміцнення партійно-комсомольського підпілля, форми й методи ідейно-виховної та організаційної діяльності підпільників серед населення, бойова діяльність підпільних диверсійних груп, їх допомога партизанам і діючим військам. У другій книзі висвітлюється бойова й диверсійна діяльність партизанських формувань, взаємодія партизанів з діючими військами, їх розвідувальна діяльність за завданням радянського військового командування.

До 40-річчя Перемоги група співробітників відділу у складі О.В.Буцько, Т.В.Вронської, Л.В.Кондратенко, В.І.Кучера, Т.С.Першиної та Н.М.Руденко підготувала розгорнуту хроніку важливих подій 1941-1945 рр., що відбувалися в Україні[6]. Книгу створено на фактичних матеріалах історичних досліджень й опублікованих джерел із залученням архівних документів і повідомлень періодичної преси. В ній відображено героїзм та мужність воїнів Червоної армії, партизанів і підпільників у боротьбі проти гітлерівських загарбників, висвітлено самовіддану працю радянських людей у тилу.

Співробітники І.К.Карпов, В.С.Коваль, В.І.Кучер та Н.М.Руденко поряд з працівниками Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС і Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР взяли участь у підготовці до 40-річчя Перемоги 2-го доповненого видання тритомного збірника документів та матеріалів “Советская Украина в годы Великой Отечественной войны, 1941-1945 гг. “ (К., 1985. - Т.1. - 518 с.; т.2. - 511 с.; т.3. -

510 с.). Нове видання доповнене відомостями про керівний склад флотів, армій, Чорноморського флоту, Азовської й Дунайської військових флотилій, які брали участь в оборонних і наступальних операціях на території України.

У 1982 р. в Україні та поза її межами урочисто відзначалося 1500-річчя виникнення Києва. До цієї дати співробітники Інституту підготували багатотомне (у 3-х т., 4-х кн.) фундаментальне дослідження “История Киева”. М.В.Коваль й Я.Ю.Пашко взяли участь у підготовці першої книги третього тому видання, написавши розділ, присвячений історії Києва в роки Великої Вітчизняної війни (К., 1985. - С.298-371). Автори, використавши документальний матеріал союзних та республіканських архівів, історичну літературу, висвітлили героїчну участь киян на фронтах війни, в партизанських формуваннях, у підпіллі, дослідили, як вони працювали в радянському тилу, відбудовували зруйноване ворогом місто.

В 80-ті роки, крім написання колективних праць, на підготовці яких концентрувалась увага директивних органів, Президії АН УРСР і дирекції Інституту історії АН УРСР, співробітники відділу О.В.Буцько, Ю.І.Зінченко, В.І.Клоков, В.І.Кучер, Т.С.Першина опублікували індивідуальні монографії[7], присвячені найрізноманітнішим невивченим у радянській історіографії темам. У них зокрема знайшли висвітлення такі питання, як диверсії українських партизанів на залізничних комунікаціях ворога, взаємодія народних месників з частинами Червоної армії в боротьбі проти гітлерівських окупантів, бойова діяльність підпілля в Україні, фашистський геноцид у 1941-1944 рр., проаналізовано мемуари учасників Великої Вітчизняної війни як джерело вивчення інтернаціональної допомоги СРСР народам Центральної й Південно-Східної Європи у визволенні від фашизму.

Значною в 80-ті рр. була активність науковців на конференціях, “круглих столах”, присвячених ювілейним датам, пов’язаних з історією Великої Вітчизняної війни у цілому та бойовими діями на території України зокрема. Так, співробітники відділу взяли участь у виїзному (Чернігів, 30 жовтня - 1 листопада 1989 р.) розширеному засіданні Наукової ради з історичних наук АН УРСР, присвяченому 45-річчю визволення України, в “круглому столі” “Велика Вітчизняна війна: Погляд через 45 років”, проведеному напередодні 45-річниці Перемоги, у конференціях, присвячених 40-річчю битви за Дніпро й визволення Києва, 40-річчю партизанських рейдів в Україні тощо. У вересні 1983 р. Інститут історії України АН УРСР став співорганізатором ІХ Міжнародного з’їзду славістів, на якому виступив з доповіддю В.І.Клоков.

В зв’язку з переорієнтацією наприкінці 1991 р. досліджень Інституту на українську тематику відділ почав розробляти тему “Умови життя і боротьби народу України у період Другої світової війни”. Працюючи в розрізі цієї проблематики, співробітники відділу досягли важливих результатів. Зокрема О.В.Буцько й В.І.Клоков опублікували індивідуальні монографії[8], в яких на документальних матеріалах спробували дослідити взаємодію радянських воїнів з населенням Польщі після виходу Червоної армії на територію цієї країни, зростання міжнародного авторитету СРСР внаслідок перемог Радянських Збройних Сил у війні з фашистською Німеччиною, В.І.Клоков і Н.М.Руденко (в співавтор.) видали брошури[9], М.В.Коваль підготував 8 розділів у п’яти навчальних посібниках та підручниках[10] і передмову до збірника документів та матеріалів “Культурне будівництво в Українській РСР, червень 1941 - 1950” (К., 1989. - С.3-12).

Активно друкувалися науковці у періодичних виданнях. Зокрема на сторінках “Українського історичного журналу” виступили М.В.Коваль, Т.В.Вронська, П.В.Медведок, Н.М.Руденко, в журналах “Під прапором ленінізму” – М.В.Коваль, Л.В.Кондратенко, “Ukraine” – М.В.Коваль, Л.В.Кондратенко, “Архіви України” – Л.В.Кондратенко й ін.

У 1992 р. співробітники відділу, зокрема М.В.Коваль, В.А.Гриневич, П.В.Медведок, опублікували дослідження в матеріалах Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 50-річчю Української повстанської армії[11], а В.І.Клоков у

1993 р. – в матеріалах науково-практичної конференції Ради організації ветеранів України, присвяченої 50-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників[12].

В 1994 р. відділ розробляв тему “Український народ у битві за визволення України : Сучасний погляд на вузлові проблеми”, внаслідок виконання якої вчені опублікували того ж року дві брошури (В.І.Клоков, М.В.Коваль[13]), розділи в двох колективних працях (М.В.Коваль[14]), дві публікації (М.В.Коваль) про Організацію українських націоналістів і Українську повстанську армію на сторінках “Українського історичного журналу”[15].

В зв’язку з тим що, у 1994 р. був роком відзначення 50-річчя визволення України від фашистських загарбників, співробітники відділу взяли участь у двох присвячених цій даті наукових конференціях, матеріали яких вийшли друком. Усього ними опубліковано 10 наукових розробок у матеріалах науково-теоретичної конференції “Україна в роки другої світової війни, 1939-1945”, організованої 9-10 листопада Українською академією внутрішніх справ (К., 1994. - 126 с.), та 12 статей у матеріалах міжнародної наукової конференції, проведеної самим відділом[16]. З публікаціями, виконаними на базі широкого кола історичних джерел, насамперед архівних, виявлених у нововідкритих фондах архівів і досліджених ними під сучасним кутом зору, виступили О.В.Буцько, Т.В.Вронська, В.А.Гриневич, В.І.Клоков, М.В.Коваль, Л.В.Кондратенко, О.Є.Лисенко, П.В.Медведок, І.Т.Муковський, Т.С.Першина, Н.М.Руденко, Л.М.Хойнацька.

Протягом 1995-1997 рр. науковці відділу працювали над темою “Українське суспільство після вигнання нацистських окупантів та в процесі подолання післявоєнних кризових явищ (1943 - кінець 40-х рр.)”. У центрі їх уваги було дослідження історії українського народу в надзвичайно важливий період, пов’язаний із завершенням збройної боротьби проти фашистської навали, початком нормалізації життя суспільства й розгортанням, хоча і не у повному масштабі, відбудовних робіт на визволеній території, що відбувалися паралельно із складним та суперечливим процесом відновлення командно-адміністративної системи в містах і селах визволеної України, а також з новою ситуацією у духовній сфері, психологічному зламі й у настроях населення на визволеній території. Праця відділу над темою була надзвичайно плідною. Значному внеску його співробітників у наукове життя сприяло відзначення в той час громадськістю 50-річчя Перемоги у війні з фашистською Німеччиною.

В рамках запланованої теми у 1995-1997 рр. вийшли друком монографії М.В.Коваля, О.Є.Лисенка (в співавт.), Н.М.Руденко (у співавт.)[17], в серії “Історичні зошити”, що видається Інститутом, – препринти О.В.Буцько, Т.В.Вронської, О.Є.Лисенка, Т.С.Першиної, Н.М.Руденко[18]. М.В.Коваль взяв участь у підготовці двотомної колективної праці “Історія України: Нове бачення” (К., 1996. - Т.2. - С.281-328), навчального посібника, рекомендованого Міністерством освіти України, – “Історія України” (К., 1997. - С.307-325), В.А.Гриневич – у написанні колективної праці “Історія Українського війська, 1917-1995” (Львів, 1996. - С.332-467). На сторінках № 3 “Українського історичного журналу” за 1995 р., присвяченого 50-річчю завершення Другої світової війни, шість співробітників відділу (М.В.Коваль, О.В.Буцько, В.А.Гриневич, О.Є.Лисенко, Т.С.Першина, Н.М.Руденко) виступили з науковими статтями і повідомленнями.

Увесь склад науковців відділу було залучено до написання статей для “Малого словника історії України” (К., 1997), а О.В.Буцько і Н.М.Руденко, крім того, – для “Історії України в особах, ХІХ-ХХ ст.” (К., 1995).

У 1997 р. відділ започаткував видання періодичного збірника наукових статей під назвою – “Сторінки воєнної історії України”, у першому випуску якого його співробітники відповідно до поставленої вимоги – досліджувати не порушені в історіографії проблеми – опублікували 12 наукових розробок (К., 1997. - 233 с.).

В зв’язку з відзначенням 50-річчя Перемоги у війні з фашистською Німеччиною науковці взяли участь у трьох міжнародних наукових конференціях, на яких зробили 23 доповіді й повідомлення. Зокрема вони активно виступили на міжнародній науковій конференції “Уроки другої світової війни і значення Перемоги над фашизмом” (18-19 квітня 1995 р., Москва) , на конференціях “Україна в другій світовій війні”, проведеній відділом 27-28 квітня 1995 р., та “50-річчя перемоги над фашизмом : наслідки й уроки”, організованій 4-5 травня 1995 р. Українським державним педагогічним університетом ім. М.Драгоманова (Матеріали останніх двох конференцій вийшли друком)[19]. Протягом 1995-1997 рр. співробітники відділу взяли активну участь у восьми інших наукових конференціях, у тому числі міжнародних.

В умовах сучасної України розроблена науковцями проблематика має велике науково-практичне значення. Так, усі аспекти теми “Українське суспільство після вигнання нацистських окупантів та у процесі подолання післявоєнних кризових явищ (1943 - кінець 40-х рр.)”, досліджувані співробітниками відділу на архівних матеріалах, розкривають практично невисвітлені в історичній літературі ті глибинні процеси, що відбувалися в українському суспільстві у зазначений час. Останні публікації дедалі більше відрізняються від попередніх своєю новизною, відповідають вимогам і завданням, що ставляться перед українською історичною наукою.

З 1998 по 2000 р. відділ працював над розробкою теми «Суспільно-політичне життя в Україні, 1939-1950 рр.» У процесі роботи на базі широкого кола історичних джерел піддано аналізу й узагальненню обширний фактичний матеріал з таких раніше маловивчених питань, як посилення проявів сталінського тоталітаризму в культурному житті України на перехідному етапі від Другої світової до «холодної» війни, міжнародний, геополітичний та економічний стан України на початку війни, перебування іноземних військовополонених на території України у воєнні й повоєнні роки, заходи адміністративних органів щодо населення України, відновлення і функціонування партійно-радянської системи влади, вплив політичного курсу керівництва СРСР на розвиток економіки України, трудова діяльність українського народу в період війни діяльність Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР.

Під час дослідження теми (1998-2000 рр.) науковці опублікували дві монографії (М.В.Коваль, О.Є.Лисенко)[20], брошуру (М.В.Коваль)[21], взяли участь (М.В.Коваль, В.І.Клоков, О.Є.Лисенко, Т.В.Вронська, Л.В.Кондратенко, Н.М.Руденко) у підготовці фундаментальної колективної праці “Безсмертя : Книга Пам’яті України, 1941-1945” (К., 2000), навчального посібника (М.В.Коваль) “Історія України : Нове бачення” (2-е вид., доп. й перероб. - К., 2000. - С.334-351), підручників (М.В.Коваль) для 10-го та 11-го класів середньої школи[22], видали три випуски збірника наукових статей “Сторінки воєнної історії України” (Вип.2. - К., 1998. - 294 с.; вип.3. - К., 1999. - 189 с.; вип.4. - К., 2000. - 173 с.), де опублікували 27 матеріалів, присвятивши частину їх 60-річчю початку Другої світової війни, 55-річчю визволення України від фашистів і 55-річчю Великої Перемоги.

Видано також низку публікацій в інших збірниках наукових статей та на сторінках матеріалів четвертого міжнародного конгресу україністів[23], у наукових і науково-популярних періодичних виданнях, у тому числі й такому новому як газета “Історія України”.

В процесі дослідження вказаної проблематики співробітники відділу написали чимало статей для “Енциклопедії історії України”, взяли участь у роботі 12 міжнародних науково-практичних конференцій, конгресів, семінарів, організували та провели до 55-річчя Перемоги засідання двох “круглих столів” на теми: “Український фактор Другої світової війни” і “ Друга світова війна – центральна подія ХХ ст.: Український аспект”. На них до громадськості вперше було доведено значну кількість нової цінної інформації, наукові висновки, узагальнення.

Складний період у житті сучасної України не міг не позначитися на фінансуванні наукових досліджень. У свою чергу це певною мірою відбилося й на якості та обсягах наукової продукції. За неповного робочого тижня і переведення майже половини співробітників відділу на півставки (навіть на 1/3 ставки) неможливо було розраховувати на створення повноцінних досліджень. Та і за цих умов результати наукового пошуку вчених не втратили позитивних якостей. Їм вдалося, відкинувши застарілі методологічні підходи, вийти на вагомі оцінки й узагальнення, виробити орієнтири на перспективу. Відгуки на публікації співробітників та їхні виступи на наукових конференціях (у тому числі й міжнародних) свідчать про вірну тематичну орієнтацію, сучасність концептуальних бачень і засобів вирішення наукових завдань.

На даному етапі відділом досліджується тема: “Трансформація суспільно-політичних, економічних та культурних процесів в Україні під впливом воєнних подій,1939 - кінець 40-х рр.”. Співробітники за рахунок залучення нових і маловивчених джерел планують дослідити основні тенденції й прояви таких процесів та явищ, як радянізація західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.; соціально-економічна ситуація в Україні; відбудова економіки і культури; деформації у суспільному житті, властиві тоталітарним режимам; соціально-побутовий стан населення й морально-психологічний стан окупаційних військ; доля військовополонених; соціокультурні процеси. Головна мета дослідження – простежити та дослідити фактори перетворення України в ході антифашистської визвольної війни на один з найважливіших векторів світової геополітики.

Вже у першій половині 2001 р. співробітники одночасно з опрацюванням фондів архівів з нової теми організували і провели дві міжнародні наукові конференції: “22 червня 1941 р.: від поразок до Перемоги” (Київ, 19-20 червня 2001 р.; спільно з Київським інститутом туризму, економіки і права) й “Актуальні проблеми історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.” (Черкаси, 21-23 червня 2001 р.; спільно з Черкаським державним університетом ім. Богдана Хмельницького), присвячені 60-річчю початку Великої Вітчизняної війни. Матеріали обох конференцій мають бути опублікованими протягом 2001-2002 рр.

Наприкінці 2001 р. вийшов друком 5-й випуск збірника наукових статей “Сторінки воєнної історії України” (К., 2001.– 261 с.), де вміщено 11 матеріалів співробітників відділу. О.Є.Лисенко, Т.В.Вронська, Л.В.Кондратенко і Н.М.Руденко працюють над 2-м виданням фундаментальної колективної праці “Безсмертя. Книга Пам’яті України”, вихід у світ якої планується на 2002 р.

Підготовка наукових кадрів у відділі здійснювалася шляхом написання дисертацій пошукачами – працівниками відділу (таким чином здобули звання кандидатів наук Т.В.Вронська, В.І.Кучер, Т.С.Першина, Н.М.Руденко, докторів наук – О.Є.Лисенко, І.Т.Муковський) і через аспірантуру, в якій навчалися А.З.Бістрікер, О.В.Буцько, В.А.Гриневич, Ю.І.Зінченко, Л.В.Кондратенко, Л.М.Хойнацька. Крім того, відділ був опорним пунктом написання дисертацій для пошукачів інших структурних одиниць Інституту, різних установ України та аспірантів відділу, які після закінчення навчання стали науковими працівниками вузів України. Учнями чл.-кор. НАН України, д-ра іст. наук, проф. В.І.Клокова були, крім співробітників відділу О.В.Буцько, Ю.І.Зінченка, Л.В.Кондратенко, В.І.Кучера і Н.М.Руденко, також С.Я.Єлисаветський, А.І.Іващук, А.В.Кудрицький, І.В.Мазило, А.В.Русак, А.С.Чайковський й ін. Д-р іст. наук, проф. М.В.Коваль підготував понад 20 науковців, серед яких співробітники Інституту: А.З.Бістрікер, М.М.Вівчарик, Т.В.Вронська, В.А.Гриневич, Г.Г.Денисенко, Т.С.Першина, Л.М.Хойнацька та інші – представники різних вищих учбових закладів України. На даний час під керівництвом д-ра іст. наук О.Є.Лисенка працює над кандидатською дисертацією аспірантка відділу Н.В.Іванова.

В цілому ж за час існування відділу за участю його співробітників і ними безпосередньо підготовлено й опубліковано 15 колективних праць, 30 індивідуальних монографій, п’ять брошур, два збірники документів та матеріалів, хроніку подій 1941-1945 рр. на території України, два підручники, сім навчальних посібників, сотні статей у матеріалах наукових і науково-практичних конференцій, у періодичних наукових та науково-популярних виданнях, у тому числі в п’яти випусках збірника наукових статей “Сторінки воєнної історії України”, в “Малому словнику історії України” тощо, проведено десятки наукових конференцій, “круглих столів”. Декілька сотень статей підготовлено для нового видання – “Енциклопедії історії України”.

Нині відділ є єдиною у державі спеціалізованою інституцією, що предметно й систематизовано досліджує проблеми вітчизняної історії періоду Другої світової війни, координує всю дослідну роботу в країні у цій ділянці історичної науки і в перспективі залишається базою широкомасштабних досліджень в галузі історії України періоду Другої світової війни.

* Науковий архів Інституту історії України НАН України, ф.1, оп.1, спр. 216, арк.106.

* Наукові записки Інституту історії України АН УРСР. – Т.4. – К., 1952; Історичні зв’язки слов’янських народів: Наукові записки Інституту історії АН УРСР. - - Т.7. – К., 1956.

** Шевченко Ф.П. Украина в Великой Отечественной войне // Правда Украины, 1957, 9 мая.

* Слинько І.І. Радянська Україна у Великоій Вітчизняній війні // Укр. іст. журн., 1957, № 2. – С.144-148.

** Науковий архів Інституту історії України НАН України, ф.1, оп.1, спр.365.

* Цит. за кн.: Санцевич А.В., Кораменко Н.В. Развитие исторической науки в Академии наук Украинской ССР, 1936-1986 гг. – К., 1986. – С.137.

* Руденко Н.М. Вшанування члена-кореспондента АН УРСР В.І.Клокова у зв’язку з його 70-річчям // Укр. іст. журн., 1987, № 10. – С.157, 158; Брага Г. Клоков Всеволод Іванович // Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. Серія “Українські історики”. – Вип.1. – К., 1998. – С.129, 130.

* Бончарчук П. Коваль Миїхайло Васильович // Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. Серія “Українські історики”. - Вип.1. – С.136, 137.

** Бондарчук П. Лисенко Олександр Євгенеович // Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. Серія “Українські історики”. – Вип.1. – С.185; Архів відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України.