Відділ української історіографії

кім.504, тел.229-87-04

 

1.

ПІНЧУК Юрій Анатолійович

зав.відділом

д-р іст.наук,проф.

2.

ГЕРАСИМЕНКО Неля Олексіївна

ст.наук.співр., канд.іст.наук

3.

ГОРАК Володимир Сергійович

ст.наук.співр., канд.іст.наук

4.

ВИРСЬКИЙ Дмитро Станіславович

ст.наук.співр., канд.іст.наук

5.

ПАЛІЄНКО Володимир Іванович

наук.співр., канд.іст.наук

7.

ЯСЬ Олексій Васильович

 учений секретар

наук.співр.,

канд.іст.наук

6.

ТОМОЗОВ Валерій В’ячеславович

мол.наук.співр.

11.

НОВОХАТНЯ Наталія Василівна

ст. лаборант

 

Рішення про створення структурного підрозділу історіографічного профілю в Інституті історії України АН УРСР  ухвалено на Вченій Раді в 1950 р. Але у зв’язку з неукомплектованістю кадрами  відділ історіографії та фондів  розпочав роботу з 1 червня 1951 р. Його очолив кандидат історичних наук М.Н.Лещенко, який керував відділом упродовж 1951-1955 рр. Протягом 1951-1953 рр. його співробітники працювали над підготовкою  тритомного збірника документів “Воссоединение Украины с Россией”. У підготовці останнього взяли участь Ф.П.Шевченко, О.М.Апанович, О.А.Бевзо, П.П.Гудзенко, О.С.Компан,  О.І.Лугова, Д.І.Мишко й інші науковці.  Одночасно відділ працював над розробкою теми “Розвиток української історіографії в період капіталізму”, до якої були залучені Л.А.Коваленко і Л.К.Полухін.  У 1953 р. назву  структурного підрозділу змінено на відділ історіографії.  У 1954 р. його співробітники  (М.Н.Лещенко, Л.К.Полухін, Л.А.Коваленко) підготували 3 брошури на честь відзначення 300-річчя возз’єднання України з Росією.  Відділ історіографії припинив існування у 1955 р. в зв’язку зі структурною реорганізацією Інституту.

У 1959 р.  на основі розформованого відділу археографії створено відділ допоміжних історичних дисциплін. В.о. його було призначено кандидата історичних наук П.П.Гудзенка. В 1960 р.  відділ очолив Ф.П.Шевченко, який керував ним  до 1968 р. За штатним розкладом 1959 р. відділ складався з 9 наукових співробітників та 2 лаборантів.  У ньому допоміжних історичних дисциплін розроблялося декілька пов’язаних  з різноманітними комплексами джерел історії України планових тем: “Джерелознавство Української РСР”, “Хронологія Української РСР”, “Історична географія Української РСР”, “Історичний атлас Української РСР”. Зокрема протягом 1959 р. науковці відділу підготували збірник документів “Рабочий класс Украины в восстановительный  период 1921-1925 гг.” (упорядниця В.П.Сидоренко), додатковий четвертий том до збірника документів “Воссоединение Украины с Россией” (упорядник А.З.Барабой). О.А.Бевзо підготував методичну розробку  “Основные положения о публикации документов XVI-XVII cт., писанных на украинском языке”. 14-15 травня 1959 р. за ініціативою відділу було проведено  Республіканську наукову конференцію “Про стан і завдання допоміжних історичних дисциплін”, у якій взяли участь понад 100 вчених.  Протягом 1960 р. його співробітники опрацьовували документальні матеріали для збірок, присвячених 50-річчю першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. та 40-річчю Великої Жовтневої соціалістичної  революції.  В тому ж році у відділі  підготовлено до  друку працю П’єра  Шевальє “Історія війни козаків проти Польщі з розвідкою про їхнє походження, країну, звичаї, спосіб правління та релігію і другою розвідкою про перекопських татар” (упорядники О.А.Бевзо, А.З.Барабой). Науковці розробляли також кілька планових тем, зокрема “Матеріали до Історичного атласу УРСР”, “Хроніка подій на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.)”, “Підготовка і проведення Великої Жовтневої революції на Україні: Хроніка подій (лютий 1917 - лютий 1918 рр.)”.

У 1961 р. співробітниками відділу підготовлено до друку кілька збірників документів та матеріалів: “Радянське будівництво на Україні в період громадянської війни”  (упорядник П.П.Бистренко), “Скасування кріпосного права на Україні” (упорядник А.З.Барабой), “Громадсько-політичний рух на Україні в 1856-1862 рр.”  У 1962 р. опубліковано збірник “Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (листопад 1918 – серпень 1919)”. У тому ж році два науковці з співробітники відділу (О.А.Бевзо,  О.Й.Щусь) захистили кандидатські дисертації.

У   В  березні-квітні 1963 р. під час реструктуризації Інституту   відділ допоміжних історичних дисциплін було перетворено на відділ історіографії та джерелознавства. Очолив його – Ф.П.Шевченко. У 1963 р. відділ працював над науково-дослідними темами: “Закономірності історичного розвитку суспільства і переходу від однієї соціально-економічної формації до іншої” й “Історія історичної науки на Україні”.  У 1964 р. його співробітниками  за участю інших фахівців видано збірник праць “Історичні погляди Т.Шевченка”. Одночасно науковці брали активну участь у підготовці колективної праці “Пятьдесят лет советской исторической науки на Украине”. Протягом 1965 р. співробітники відділу  опублікували ряд індивідуальних праць: Р.Г.Симоненко “Провал політики міжнародного імперіалізму на Україні (ІІ половина 1919 – березень 1921 р.)”, В.П.Сидоренко “Шляхом великого почину”, С.К.Гутянський “В.І.Ленін і культурне будівництво на Україні (1917-1920)”.  В 1966 р.  побачила світ монографія І.М.Гапусенка  “Боротьба східних слов’ян за вихід до Чорного моря”, а у 1967 р. - праця А.В.Санцевича “Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській історіографії”. В 1968 р. науковці працювали над завершенням колективної праці “Ленінська теоретична спадщина і розвиток української історіографії”. У той же час готувалися до видання перший том творів Д.І.Яворницького (упорядник І.М.Гапусенко), “Літопис Самовидця”  (упорядник Я.І.Дзира), джерелознавчі матеріали з історії народонаселення до “Українського історичного атласу” (упорядник А.Л.Перковський)  та ін. В тому ж році було опубліковано  монографію М.Ф.Котляра “Галицька Русь у другій половині XIV - першій чверті XV ст.”. Протягом 1963-1968 рр. співробітники відділу захистили три докторські (Ф.П.Шевченко, Р.Г.Симоненко, А.В.Санцевич) і шість  кандидатських дисертацій (Є.Ф.Бєлінський, М.Ф.Котляр, М.Ф.Дмитрієнко, А.Л.Перковський, Н.В.Комаренко, Я.І.Дзира).  Спільно з Архівним управлінням Української РСР науковці відділу підготували й видали три випуски збірників “Історичні джерела та їх використання” (К., 1964, 1966, 1968), а також перший випуск збірника “Історіографічні дослідження в Українській РСР” (К., 1968).

  У 1969 р.  відділ історіографії та джерелознавства очолив член-кореспондент АН УРСР, доктор історичних наук І.О.Гуржій. Він керував ним до 1971 р. Співробітники відділу опрацьовували планову тему “Ленінська теоретична спадщина в українській радянській історіографії”. Тоді ж досліджувалися й інші проблеми. У 1969 р. було опубліковано довідник І.О.Гуржія і В.С.Петренка “Видатні радянські історики”, брошуру І.М.Гапусенка “Дмитро Іванович Яворницький” та другий випуск збірника “Історіографічні дослідження в Українській РСР”. У тому ж році  відділ поповнився старшим науковим співробітником О.В.Молодчиковим,  виконуючим обов’язки старшого наукового співробітника В.С.Куком* і молодшим науковим співробітником Н.А.Шип. У 1970 р. науковці видали ряд індивідуальних  та колективних праць, у тому числі І.О.Гуржій “Фрідріх Енгельс про Україну”, Н.В.Комаренко “Журнал “Літопис революції”: Історіографічний нарис”, О.А.Бевзо “Львівський літопис і Острозький літописець”.  В тому ж році  було опубліковано третій випуск збірника “Історіографічні дослідження в Українській РСР”. У відділі розроблялися проблеми історіографії, джерелознавства й ряду спеціальних історичних дисциплін (історична географія, палеографія, археографія, хронологія, метрологія та ін.), а також готувалися навчальні посібники для середньої й вищої школи. Зокрема було підготовлено “Книгу для читання з історії Української РСР для 7-8 класів” (укладач І.О.Гуржій) і “Хрестоматію з історії УРСР”.   1970 р.  кандидатську дисертацію захистила аспірантка В.В.Панашенко. Впродовж 1968-1970 рр. у відділі історіографії та джерелознавства навчалися 7 аспірантів. У 1971 р. співробітники відділу (І.О.Гуржій, А.В.Санцевич, В.Г.Сарбей, В.П.Сидоренко) взяли активну участь у написанні багатотомної “Історії УРСР”. Того ж року  опубліковано  ряд  праць: А.В.Санцевича “Сучасність очима історика”, “Літопис Самовидця” (упорядник Я.І.Дзира, четвертий випуск збірника праць “Історіографічні дослідження в Українській РСР” і перший випуск “Українського історико-географічного збірника”. У 1971 р. рекомендовано до захисту докторську дисертацію В.Г.Сарбея “Основоположники марксизму-ленінізму та дожовтнева історіографія України” й кандидатські дисертації Ю.А.Пінчука “М.І.Костомаров як історик України” і О.Ф.Сидоренко “Торгівля на Лівобережній Україні в першій половині XVIII ст.: Історико-метрологічний нарис”. Наприкінці 1972 р. короткий час в.о. завідувача відділу була кандидат історичних наук В.П.Сидоренко.

У 1972 р.  відділ очолив доктор історичних наук П.М.Калениченко, який керував ним до 1980 р.   З 1972 р. науковці розробляли планову тему “Висвітлення питань загальної історії в українській радянській історіографії (1945-1971)”. Одночасно співробітники відділу готували до друку два томи історичних праць І.Я.Франка з 50-томного зібрання його творів. У 1972 р. опубліковано монографії А.В.Санцевича “Джерелознавство з історії Української РСР післявоєнного періоду (1945-1970)”, В.Г.Сарбея “В.И.Ленин и дооктябрьское наследие историографии Украины”,  п’ятий  випуск збірника наукових праць “Історіографічні дослідження в Українській РСР” та другий випуск “Українського історико-географічного збірника”.  У тому ж році кандидатські дисертації захистили два науковці (Ю.А.Пінчук, О.Ф.Сидоренко).  У 1972 р.  за офіційною версією у зв’язку зі скороченням штатів (за неофіційною за пропаганду буржуазно-націоналістичних ідей) з відділу історіографії та джерелознавства звільнено Я.І.Дзиру й В.С.Кука.

У вересні 1973 р. останній було перетворено на відділ  джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін. У тому ж році його співробітники підготували до друку два томи історичних творів І.Франка  (В.Г.Сарбей, Ю.А.Пінчук) і взяли участь (В.П.Сидоренко) в написанні колективної монографії “Розвиток історичної науки на Україні за роки Радянської влади”.  У 1974-1976 рр. науковці розробляли декілька науково-дослідних проектів: “Розвиток історичної географії на Україні (ХІХ - початок ХХ ст.)”, “Літопис комуністичного будівництва: Хроніка найважливіших подій на Україні (1971-1972)”, “Радянська й польська історіографія про бойове співробітництво народів СРСР і Польщі в роки Великої Вітчизняної війни” та ін. Водночас співробітники відділу забезпечували підготовку карт та картосхем для багатотомної “Історії Української РСР”.  У 1974 р. вийшла друком монографія О.В.Молодчикова “Книга Радянської України”. В тому ж році кандидатські дисертації  захистили С.З.Заремба й Л.П.Маркітан. У 1975 р. опубліковано монографію В.П.Сидоренко “Преса як джерело з історії робітничого класу в період соціалістичного будівництва (1921-1941 рр.)”. У 1977-1979 рр. відділ розробляв науково-дослідний проект “Методика історичного дослідження: Джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни”. Його співробітники готували до друку “Атлас історії Української РСР” (керівник – О.В.Молодчиков),  а також  хронологічний довідник “Літопис комуністичного будівництва: Хроніка найважливіших подій на Україні. 1977 р.” (упорядниця В.П.Сидоренко).  В тому ж році опубліковано “Літопис комуністичного будівництва: Хроніка найважливіших подій на Україні (1917-1975)”  (упорядники В.П.Сидоренко, О.Д.Кузмінська).  У 1978 р.  побачила світ  монографія О.Є.Маркової “Картографічні дослідження проблеми охорони природи” (у співавтор.)  У тому ж році з відділу історії дружби народів СРСР повернувся член-кореспондент АН УРСР Ф.П.Шевченко, який очолив неструктурну групу з історичної географії та картографії. Згідно зі штатним розкладом у 1979 р. відділ складався з 12 наукових співробітників, 2 старших лаборантів і 3 лаборантів. Протягом 1971-1979 рр. загальний обсяг опублікованої продукції його співробітниками  становив 137, 4 др.арк.

У 1979-1980 рр. науковці (Ф.П.Шевченко, А.В.Санцевич, Є.П.Степанович, О.Є.Маркова) брали активну участь у написанні ряду підрозділів багатотомної “Історії Української РСР”, підготовці карт й ілюстративних матеріалів. Відділ  джерелознавства та допоміжних дисциплін розробляв також дві планові теми: “Джерелознавство: методика історичного дослідження” й “Історична географія та картографія”. Метою другого науково-дослідного проекту була підготовка “Атласу  історії Української РСР” (ІІ кв. 1979 р. – ІІ кв. 1984 р.). У 1979 р. кандидатську дисертацію захистив В.О.Нерод.  У 1980 р.  опубліковано монографію П.М.Калениченка “Граница дружбы и мира: О советско-польском сотрудничестве, 1959-1979”  (в соавтор. - Львов).

В квітні 1981 р. відділ джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін очолив доктор історичних наук А.В.Санцевич, який  керував ним протягом 1981-1990 рр. У 1981 р.  опубліковано кілька наукових розробок його співробітників:   “Літопис комуністичного будівництва: Хроніка найважливіших подій в Українській РСР (1971-1975)” (упорядниця В.П.Сидоренко; відп. ред. П.М.Калениченко, монографія А.В.Санцевича “Джерелознавство з історії Української РСР, 1917-1941”. У липні 1982 р. до складу відділу було включено сектор історії Київської Русі, яким керував доктор історичних наук М.Ф.Котляр.

У 1983 р. відділ джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін  розпочав розробку нової планової теми “Актуальні питання джерелознавства й історіографії радянського періоду”. Одночасно продовжувалася робота над підготовкою “Атласу історії Української РСР”. Науковці (Ф.П.Шевченко, М.Ф.Котляр, О.Ф.Сидоренко, В.М.Ричка) написали ряд підрозділів до багатотомної “Історії Української РСР”. У 1983 р. було опубліковано монографію В.О.Нерода “Интернациональные связи трудящихся Украинской ССР и Польши: 1929-1933” та бібліографічний покажчик “Балканистика в  Украинской ССР, 1917-1980”. 16 листопада 1983 р. зі штатного розкладу сектора історії Київської Русі “як зрадника Батьківщини” виключено кандидата історичних наук В.І.Мезенцева, який виїхав за кордон. У тому ж році кандидатську дисертацію захистила В.В.Рум’янцева.   Окрім попередніх проблем, у секторі історії Київської Русі розроблялася тема “Виникнення давньоруської держави”. У 1984 р. було видано монографії А.В.Санцевича “Українська радянська історіографія (1945-1982)” й Н.В.Комаренко “Дружба и сотрудничество народов СССР: Украинская советская историография”. Тоді ж кандидатську дисертацію захистив О.Б.Головко.

У 1985 р.  за штатним розкладом відділ  джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін налічував 24 співробітники. В тому ж році  було опубліковано монографію М.Ф.Котляра “Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси Х-ХІІІ ст.”. Тоді ж  кандидатські дисертації захистили три науковці (Є.П.Степанович, В.М.Ричка, М.М.Корінний). У 1986 р. науковці відділу джерелознавства й допоміжних дисциплін опублікували дві монографії: А.В.Санцевича “Развитие исторической науки в Академии наук Украинской ССР, 1936-1986.” та В.В.Рум’янцевої  “Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода феодализма”.  З 6 липня 1986 р. сектор історії Київської Русі у складі 8 співробітників вилучено зі штатного розкладу відділу джерелознавства й допоміжних історичних дисциплін та включено до складу відділу історії феодалізму. В  жовтні 1986 р. з відділу наукової інформації суспільних наук АН УРСР на посаду старшого наукового співробітника у  відділ  повернулася доктор історичних наук М.Ф.Дмитрієнко. В тому ж році кандидатську дисертацію захистила О.В.Тодійчук.

Протягом 1987 – 1988 рр. відділ розробляв науково-дослідну тему “Джерельна база історичного дослідження”.  У процесі її розробки розглянуто ряд методичних і методологічних проблем взаємодії  джерелознавства, й історіографії джерелознавчі аспекти аналізу періодичної преси, мемуарної літератури та джерел з  ряду спеціальних історичних дисциплін. За результатами досліджень впродовж 1987-1988 рр. опубліковано 62 праці загальним обсягом 96 др.арк., у тому числі “Літопис комуністичного будівництва: Хроніка найважливіших подій в Українській РСР (1981-1986)” (упорядники - В.Нерод і В.Рум’янцева. - К., 1987). Згідно з штатним розкладом 1987 р. відділ складався з 17 співробітників. З 1988 р. ряд його  науковців активно працювали у відновленій Археографічній комісії АН УРСР. У 1988 р. сектор історичної географії й картографії очолив доктор історичних наук Ю.А.Пінчук, який керував ним до 1990 р. Протягом зазначеного терміну на базі сектора останнього розроблялася науково-дослідна тема: “Дослідження проблем історичної картографії та створення учбових атласів Української РСР”.

Впродовж 1989-1990 рр. відділ джерелознавства і допоміжних історичних дисциплін працював над розробкою науково-дослідної теми “Проблеми вивчення й використання комплексу письмових джерел з історії Української РСР”. У процесі виконання теми досліджено інформаційні можливості ряду важливих джерельних комплексів з історії України, зокрема періодичної преси,  статистики, архівних матеріалів, епістолярної спадщини. За результатами досліджень протягом 1989-1990 рр. вийшло друком 59 праць загальним обсягом 83 др.арк., у тому числі монографії О.В.Тодійчук “Украина XVI-XVIII вв. в трудах Общества истории и древностей российских” (К., 1989) та А.В.Санцевича “Методика исторического исследования”  (2-е изд., доп. и перераб. - К., 1990).   Протягом 1988-1989 рр. кандидатські дисертації захистили дві співробітниці відділу -Н.С.Костинська й Н.А.Литвин.

З 1990 р. і до теперішнього часу відділ очолює доктор історичних наук Ю.А.Пінчук. У 1991 р. його  назву змінено на відділ української історіографії та спеціальних історичних дисциплін. У тому ж році сектор історичної географії й картографії очолила М.Ф.Дмитрієнко. Впродовж 1991-1993 рр. відділ опрацьовував науково-дослідну тему “Історіографічна спадщина України XVII-XX ст.”. В ході  її розробки виконано комплексний аналіз ряду окремих проблем, які посідають чільне місце у національній історіографічній спадщині, визначено основні етапи розвитку історичної думки, опрацьовано архівні фонди і мемуари відомих українських істориків. Протягом 1991-1993 рр. опубліковано 55 праць загальним обсягом 50, 1 др.арк., зокрема монографію Ю.А.Пінчука “Микола Іванович Костомаров, 1817-1885” (К., 1992),  студії М.Костомарова “Автобиография. Бунт Стеньки Разина” (упорядкування, коментарі та вступна стаття Ю.А.Пінчука. - К., 1993), монографію Є.П.Степанович “Высшая специальная школа на Украине, конец ХІХ - начало ХХ ст.” (К., 1991), брошуру А.В.Санцевича “Видатний український історик М.Є.Слабченко” (К., 1993) й ін.

У 1994 р. на основі сектора історичної географії та картографії створено  відділ спеціальних історичних дисциплін (завідувач –  М.Ф.Дмитрієнко), а старий    відділ  змінив назву. Він став  відділом української історіографії. Протягом 1994-1996 рр. його співробітники працювали над вивченням науково-дослідної теми “Шляхи розвитку української історіографії (початок ХІХ – 90-і роки ХХ ст.)”. У процесі вивчення теми розглянуто основні етапи розвитку української історичної думки ХІХ-ХХ ст., висвітлено процес формування наукової історіографії її напрямів і шкіл. Зокрема, доведено безпідставність категоричного протиставлення державницького й народницького напрямів української історіографії, встановлено генетичний зв’язок  істориків-державників зі своїми попередниками в історії науки. Співробітники відділу розробляли ряд малодосліджених проблем – таких, як взаємодія та взаємовплив різних напрямів національної історіографії у загальнонауковому процесі, життєвий і творчий шлях М.Костомарова, Д.Дорошенка, М.Яворського, здійснили перевидання фрагментів ряду історіографічних праць у колективній монографії “Історична спадщина в світлі сучасних досліджень: Величко, Маркович, Маркевич, Костомаров, Яворський” (авторський колектив: Ю.А.Пінчук, А.В.Санцевич, Н.О.Герасименко, В.О.Нерод. -К., 1995) з  коментарями й спеціальними розвідками, а також  класичної студії Д.Дорошенка “Огляд української історіографії” (упорядкування та вступний нарис Ю.Пінчука і Л.Гриневич. - К., 1996). У 1996 р. в львівському видавництві “Світ” опубліковано студію Л.В.Гриневич “Військове будівництво в Радянській Україні у 1917 -  на початку 30-х рр. ХХ ст.” в колективній монографії “Історія українського війська”. У 1995 р. вона захистила кандидатську дисертацію. Усього протягом 1994-1996 рр. науковці відділу опублікували  140 праць загальним обсягом 134,5 др.арк.

В 1997-1999 рр. відділ української історіографії розробляв планову науково-дослідну тему “Українська історіографія на порозі ХХІ ст.”  У процесі її розробки  було відновлено видання фахового збірника “Історіографічні дослідження в Україні”. Протягом 1998-1999 рр. видано його сьомий та восьмий випуски  (пам’яті чл.-кор. НАН України Ф.П.Шевченка й на пошану доктора історичних наук Ю.А.Пінчука. - К., 1998-1999). Впродовж 1995-1999 рр. відділ зазнав суттєвих кадрових втрат. Пішли з життя член-кореспондент НАН України Ф.П.Шевченко (1914-1995), доктор історичних наук А.В.Санцевич (1924-1996) та старший науковий співробітник В.О.Нерод (1933-1999). Ряд працівників звільнилися або перейшли до інших структурних підрозділів Інституту. Водночас протягом вказаного періоду у зв’язку з подальшою оптимізацією структури Інституту до складу відділу включено ряд науковців (В.С.Горак, В.І.Аалієнко та ін), які виявили бажання працювати над історіографічною проблематикою, зокрема – головного наукового співробітника, доктора історичних наук, професора Р.Г.Симоненка.  В зазначений період працівниками відділу під керівництвом  Ю.А.Пінчука завершено підготовку видання “Энциклопедия жизни и  творчества Н.И.Костомарова” (понад 40 др.арк.). У цілому упродовж 1997-1999 рр. науковці  опублікували 69 праць загальним обсягом 92, 75 др.арк., у томучислі монографічні дослідження Н.О.Герасименко “Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина XVII-XVIII ст.)” (К., 1998)  та “Історичні події на Україні 1657-1659 рр. (гетьманство І.Виговського) у висвітленні С.В.Величка” (К., 1999),  В.С.Горака  “Повстанці отамана Григор’єва (серпень 1918 - серпень 1919 рр.)” (Фастів,  1998). За активної  участі співробітників відділу, зокрема Р.Г.Симоненка, підготовлено  навчальний посібник “Історія України” (К., 1997). Видано також кілька колективних праць. Протягом 1997-2001 рр. науковим співробітником, кандидатом історичних наук В.І.Палієнком опубліковано п’ять випусків щорічних історико-хронологічних довідників.

У 2000 р. відділ розпочав  розробку нової планової теми “Актуальні науково-теоретичні проблеми української історіографії ІІ половина ХІХ-ХХ ст. й маловивчені історичні пам’ятки”. Протягом 2000-2001 рр. опубліковано ряд наукових праць, у тому числі десятий випуск збірника “Історіографічні дослідження в Україні” (На пошану акад. В.А.Смолія. - К., 2000; спільно з відділом спеціальних історичних дисциплін), монографію Р.Г.Симоненка “Нариси історії виконавчої влади в Україні, 1917 - квітень 1918 рр.”   (К., 2000).  За участю В.В.Томазова та О.В.Яся   підготовлено і видано колективну студію “Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти” (вступна стаття та редакція акад. В.А.Смолія. - К., 2000).  У тому ж році кандидатську дисертацію захистив О.В.Ясь.

  У 2001 р. опубліковано “Энциклопедию жизни и творчества Н.И.Костомарова (1817-1885)” (Председатель редколлегии В.А.Смолий; К.-Донецк, 2001), яка є результатом понад 5-річних дослідницьких студій співробітників відділу під керівництвом професора, доктора історичних наук Ю.А.Пінчука. У тому ж році співробітники відділу В.В.Томазов та О.В.Ясь підготували і видали до 10-ої річниці незалежності України альбом “Україна: віхи історії” (Вступне слово і ред. В.А.Смолія. К., 2001) українською та англійською мовами.

  На сьогодні у відділі працює 9 співробітників, у тому числі  наукових – 7  та науко­во-допоміжних - 2. Кваліфікаційна його структура така: 2 доктори наук, 4 кандидати наук, 3 співробітники без наукового ступеня (в тому числі· 1 - мол.науковий співробітник, 1 – інженер дослідник, 1 - ст.лаборант).

 

        


* В.С.Кук - голова Генерального секретаріату Української Головної Визвольної Ради  і головний командир УПА - в 1950-1954 рр. керував збройною боротьбою у Західній Україні. В травні 1954 р. захоплений у полон. Звільнений  1960 р. Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка (1964). Працював у відділі до 1972 р. Підготував кандидатську дисертацію, але до захисту допущений не був. У червні 1972 р. звільнений з роботи. Див. докладніше: Содоль П. Українська Повстанча армія, 1943-1949: Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.90-92; Вчені  Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. - К., 1998. – Вип.1. – С.164-166.