Відділ сучасної історії України

кім.632, тел. 229-16-20

1.	ПАНЧЕНКО Петро Пантелеймонович	зав.відділом, д-р іст.наук, проф.
2.	БАРАНОВСЬКА Наталія Петрівна	ст.наук.співр., канд.іст.наук
3.	КОВПАК Людмила Всеволодівна учений секретар	ст.наук.співр., канд.іст.наук
4.	ПАДАЛКА Сергій Семенович	ст.наук.співр., канд.іст.наук
5.	ШАПОШНІКОВ Вадим Анатолійович	Ст. .лаборант

У 1950 р. в інституті виник відділ історії радянського суспільства (завідувач С. М. Бєлоусов). У процесі вдосконалення структури установи на кінець 1955 р. в ній налічувалося 6 відділів. Серед них і відділ історії радянського суспільства (12 чол.), завідувач М.І. Супруненко). У жовтні 1960 р. його було розділено на два: Великої Жовтневої соціалістичної революції й соціалістичного та комуністичного будівництва (12 старших, 5 молодших наукових співробітників і 2 лаборанти). В березні 1963 р. після чергової реорганізації останній очолив П.П. Гудзенко. У 1965 р. відділ було знову розділено на два – історія соціалістичного будівництва (завідувач П.П.Гудзенко) та історії комуністичного будівництва (завідувач

Г.М.Шевчук).

У 60-х - на початку 70-х рр. науковці відділу історії комуністичного будівництва опублікували ряд монографічних досліджень. Серед них Б.П.Ковалевський «Могутня сила побудови комунізму». – К., 1962. – 195 с.; його ж «Укрепление союза рабочего класса и колхозного крестьянства в период строительства коммунизма:1958 - 1970 гг.». – К., 1972, – 324 с.; Ю.О.Курносов. (У співавторстві). «У навчанні та праці. Підготовка кадрів інтелігенції в Українській РСР». – К., 1964. – 343 с.; Ю.О.Курносов «Роль інтелігенції України в комуністичному вихованні трудящих: (1959 - 1965)». – К., 1968. – 184 с. В кінці 60-х рр. співробітники відділу брали участь у підготовці й проведенні ряду конференцій у роботі наукових рад.

У 1974 р. у видавництві «Наукова думка» 2-й том побачив світ колектив «Суспільно-політичне життя трудящих Української РСР.» Редакційна колегія: академік АН УРСР А.Д. Скаба (відповідальний редактор), члени редколегії: А.В. Лихолат, О.А. Макаренко, В.С. Петренко, Ю.О. Курносов. Авторський колектив тому: Є.П. Талан, Л.Д. Вітрук, А.М. Гаєвський, М.Р. Плющ, В.Ф. Панібудьласка. Науково-допоміжну роботу виконали: О.М. Веселова, Н.П. Барановська.

В 1981 р. у видавництві «Наукова думка» вийшов з друку 2-й том колективної монографії «История рабочих Донбасса». В складі його редколегії були співробітники відділу: А.В. Лихолат (відповідальний редактор), Ю.О. Курносов, Л.А. Шевченко, М.Г. Іщенко, І.М. Маковійчук, А.Д. Скаба. Серед авторського колективу 2-го тому: А.В. Лихолат, Л.Д. Вітрук, М.Г. Іщенко, А.А. Кондрацький, І.М. Маковійчук, П.Д. Овчаренко, П.П. Панченко, М.Р. Плющ, Ю.В. Сиволоб, А.Д. Скаба, Є.П. Талан, Л.А. Шевченко, Р.А. Худяк. Науково-допоміжну роботу виконали: А.А. Кондрацький, О.В. Колпакова, Ю.В. Сиволоб, А.Є.Скляренко.

У видавництві «Наукова думка» в 1986 р. побачила світ колективна монографія «Рабочий класс Украинской ССР: традиции и современность». Відповідальний редактор - академік Ю.Ю. Кондуфор. Автори: І.М.Маковійчук, М.Р. Плющ та ін.

Співробітники відділу брали активну участь у підготовці 6-томного видання, присвяченого історичним зв’язкам і дружбі російського, українського, білоруського й молдавського народів. 1984 р. цей цикл праць було удостоєно державної премії УРСР.

В кінці 60-х - на початку 70-х рр. розпочато дослідження загального джерелознавства історії УРСР післявоєнного періоду. Санцевич А.В. підготував монографію, яку опубліковано у 1972 р. під назвою «Джерелознавство з історії Української РСР післявоєнного періоду (1945 - 1970 рр.) К., 1972, – 204 с. Його перу належить також праця «Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській історіографії». К., 1967. – 253 с.

Відомим дослідником історії селянства України радянського періоду, історіографії та методики викладання історії був д.і.н. В. С. Петренко. Його докторська дисертація мала назву «Колгоспне селянство Української РСР у 1951 - 1970 рр. (Зміни в складі, умовах праці, матеріальному і духовному житті)».Його перу належать праці: «Село на шляхах піднесення».- К., 1970; «Видатні радянські історики». - К., 1969 (у співавторстві). Він один з авторів монографії «Історія селянства Української РСР», т. 2. - К., 1967, а також праць «Історико-краєзнавча робота в школі». - К., 1967; «Позакласна робота з історії». - К., 1966 й ін.

В 1964 - 1977 рр. у відділі працював Панібудьласка В. Ф. – дослідник історії міжнародних відносин, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки. Захистив докторську дисертацію на тему «Зміцнення дружби та інтернаціональної єдності народів СРСР в умовах розвинутого соціалізму». Автор монографій «Дружба і співробітництво українського народу з братніми народами СРСР. 1959 - 1965 рр.». - К., 1967; Інтернаціоналістська єдність радянської молоді. - К., 1978; Сила великої дружби. - К, 1982. Усього ним опубліковано понад 300 праць.

З 1960-го по 1985 рр. у відділі працювала к.і.н. Є.П.Талан. Вона автор понад 90 наукових праць. Серед них монографія «Колгоспи Української РСР в період завершення будівництва соціалізму (1951 - 1958 рр.). - К., 1966. Брала активну участь у підготовці 15 колективних праць.

Відповідно до постанови Президії АН УРСР від 6 липня 1973 р. було затверджено нову структуру інституту, підпорядковану підготовці багатотомної «Історії Української РСР», зокрема створено сектор проблем розвинутого соціалістичного суспільства, в який увійшли відділи історії комуністичного будівництва, історії дружби народів СРСР та зарубіжної історіографії. З такою назвою підрозділ функціонував досить тривалий час – до липня 1986 р.

Співробітники сектора здійснили досить таки вагомий внесок у підготовку багатотомної «Історії Української РСР». 1979 р. вказане багатотомне видання було успішно завершене. Воно вийшло з друку у восьми томах, десяти книгах і безперечно стало значною подією в науковому й культурному житті республіки. Зокрема у підготовці VIII-го тому, який видано в двох книгах, взяли участь науковці: А.В. Лихолат, М.Р. Плющ, П.П. Панченко, В.Ф. Панібудьласка, А.В. Санцевич, В.Г. Лисенко, І.М. Маковійчук, В.С. Петренко, Є.П. Талан, Л.Д, Вітрук, Л.А, Шевченко, А.Д. Скаба, Б.П. Ковалевський, Р.А. Худяк, А.П. Євтушенко, О.А. Макаренко, Ю.О.Курносов, П.Д. Овчаренко, М.Г. Іщенко. Науково-допоміжну роботу виконали О.М. Веселова, Т.О. Комаренко, А.А. Кондрацький, Н.П. Барановська, П.Д. Овчаренко, В.Ф. Репринцев, О.І. Лукаш, Т.М. Бернацька. А.В. Лихолата як відповідального редактора восьмого тому «Історії Української РСР», було удостоєно Державної премії УРСР. Його перу належало також монографічне дослідження: «Сотрудничество народов СССР в борьбе за построение социализма 1917 - 1937». – М., 1976, загальним обсягом 368 с.

Співробітники відділу у 70-і роки підготували цілий ряд монографічних досліджень. Серед них М.Р.Плющ «Технічна творчість робітничого класу Української РСР (1959 - 1970 рр.)» – К., 1973. – 180 с., Ю.О.Курносов «Інтелігенція Української РСР і науково-технічний прогрес.» – К., 1976, – 208 с.

Науковці взяли також активну участь у підготовці ІХ та Х томів «Истории Украинской ССР». ІХ том багатотомного видання опубліковано 1985 р. В складі редколегії: А.В. Лихолат (відповідальний редактор), М.Г. Іщенко, Ю.О. Курносов, І.М. Маковійчук, П.П. Панченко, М.Р. Плющ (відповідальний секретар) А.Д. Скаба. В складі авторського колективу такі науковці, як Н.П. Барановська, Л.Д. Вітрук, М.Г. Іщенко, А.А. Кондрацький, Ю.О. Курносов, А.В. Лихолат, І.М. Маковійчук, П.Д. Овчаренко, В.Ф. Панібудьласка, П.П. Панченко, М.Р. Плющ, Ю.В, Сиволоб, А.Д. Скаба, Р.А. Худяк, Л.А. Шевченко.

Науково-допоміжну роботу виконували А.Є. Скляренко, О.В. Колпакова, В.Ю. Кобзар, О.І. Жабинець, Н.П. Барановська, А.А. Кондрацький.

У 1985 р. вийшов з друку Х том «Истории Украинской ССР». Редколегія тому: А.В. Лихолат (відповідальний редактор), Л.Д. Вітрук (відповідальний секретар); М.Г. Іщенко, Ю.О. Курносов, І.М. Маковійчук, П.П. Панченко, А.Д. Скаба. В складі авторського колективу: Н.П. Барановська, О.М. Веселова, Л.Д. Вітрук, М.Г. Іщенко, А.А. Кондрацький, Ю.О. Курносов, А.В. Лихолат, І.М. Маковійчук, П.Д. Овчаренко, В.Ф. Панібудьласка, П.П. Панченко, М. Р. Плющ, А.В. Санцевич, Ю.В. Сиволоб, А.Д. Скаба, Є.П. Талан, І.М. Торчинський, Р.А. Худяк, Л.А. Шевченко.

Науково-допоміжну роботу виконували: Т.О. Комаренко, Л.Ф, Шепель, О.М. Веселова, Н.П. Барановська, Л.А. Кондрацький, В.Ю. Пруднікова, О.І. Маньковська.

Вчені відділу взяли також активну участь у підготовці багатотомної історії історії Києва. В 1985 р.видано т. ІІІ «Истории Киева», книгу першу.

У складі авторського колективу: А.Д. Скаба, Ю.В. Сиволоб, М.Р. Плющ, П.П. Панченко, І.М. Маковійчук, Н.П. Барановська, А.В. Лихолат, А.А. Кондрацький, В.М. Міщенко, Л.Д. Вітрук, Р.А. Худяк, Л.А. Шевченко, М. Г. Іщенко. Членами редакційної колегії були П.П.Панченко, І.М.Маковійчук, Ю.І.Курносов.

Науково-допоміжну роботу виконували: Н.П. Барановська, В.Ю.Кобзар, О.І. Жабінець.

В 1986 р. опубліковано книгу другу т.ІІІ. «Истории Киева» (російською мовою). У складі авторського колективу: А.В. Лихолат, І М. Маковійчук, Ю.О. Курносов, М.Р, Плющ, А.А. Кондрацький, Н.В. Сиволоб, П.П. Панченко, А.Д. Скаба, М.Г. Іщенко, Л.Д. Вітрук, Р.А. Худяк, П.Д. Овчаренко, Л.А. Шевченко, О.М. Веселова, Н.П. Барановська. Науково-допоміжну роботу виконували Н.П. Барановська, А.А. Кондрацький, О.М, Веселова, Г.В. Заплатнікова.

В 1987 р. у видавництві «Наукова думка» побачив світ том ІІІ «Історія Києва», кн. 2. В складі авторського колективу: А.В. Лихолат, І.М. Маковійчук, Ю.О. Курносов, М.Р. Плющ, А.А. Кондрацький, Ю.В. Сиволоб, П.П. Панченко, А.Д. Скаба, М.Г. Іщенко, Л.Д. Вітрук, Р.А. Худяк, П.Д. Овчаренко, Л.А. Шевченко, О.М. Веселова, Н.П. Барановська.

Науково-допоміжну роботу виконували: Н.П. Барановська, А.А. Кондрацький, О.М. Веселова, Л.В. Ковпак.

І.М.Маковійчук опублікував монографію: «Преса Радянської України в умовах розвинутого соціалізму». – К., 1978, – 227 с.

Співробітники відділу підтримували творчі зв’язки з вищими навчальними закладами, були членами наукових рад багатьох з них. У відділі проходили стажування викладачі вузів. Його учені брали активну участь у роботі міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, круглих столів. Плідними для відділу виявились 80-і рр.

Плідними для відділу виявились 80-і рр. На початку 80-х рр. вийшли друком такі праці науковців відділу: М.Р.Плющ «Вклад робітничого класу Української РСР у прискорення науково-технічного прогресу в промисловості (50 - 70-і роки)». К , 1981. – 246 с.;

Л.А.Шевченко «Повышение культурного уровня трудящихся в условиях развитого социализма». К., 1985, – 229 с.;

П.П.Панченко, А.П.Євтушенко «Радгоспи: шлях становлення і розвитку: 1917 - 1980». - К., 1982. – 264 с.;

А.М.Веселова «Молодая смена рабочего класса (подготовка рабочих в системе профтехобразования УРСР)». – К., 1983. – 118 с.;

Маковейчук И.М. «Советская печать – могучее средство организации и воспитания масс (На материалах Украинской ССР. 1960 - 1980)». – К., 1982. - 151 с.;

Панченко П.П. «Научные основы развития общественно-политической жизни села». – К., 1979, – 279 с.; Его же. – «Развитие сельского хозяйства Украинской ССР. 1959 - 1980». – К., 1980, – 287 с.; його ж. «Сила ниви хліборобської». – К., 1984, – 120 с.; его же – «Развитие общественно-политической жизни современного села УССР: 1960 - 1984». – К., 1985, – 262 с. П.П.Панченко, В.С.Чишко. Украинское село на путях научно-технического прогресса: достижения и просчеты (60-80-е годы). – К., 1989, 84 с.; П.П.Панченко, В.М.Кравченко. Повышение активности трудящихся в деятельности Советов. – К., 1988, 232 с.

Лихолат А.В., В.Ф.Панибудьласка «В единой семье народов. Дружба и сотрудничество народов СССР в условиях развитого социализма». М., 1979. – 334 с.;

Овчаренко П.Д. «Участие Украинской ССР в научном сотрудничестве братских союзных республик (1959 - 1975)». К., 1982. - 183 с.;

Барановская Н.П. «Печать Советской Украины – пропагандист дружбы народов СССР». – К., 1983. – 126 с.

Змінювався склад співробітників відділу, мінялася його назва, дедалі нові завдання ставилися перед вченими підрозділу. Постійно розширювилися хронологічні рамки, у межах яких науковцям доводилося здійснювати дослідження історичних процесів.

Завідувачами відділу в різні роки були: С.М. Бєлоусов, Г.М. Шевчук, П.П. Гудзенко, Б.П, Ковалевський, О.А. Макаренко, А.В. Лихолат, І.М. Маковійчук. З 17 жовтня 1991 р. відділ очолює П.П.Панченко.

Науковці відділу брали дійову участь у підготовці ряду збірників документів та матеріалів. Так, 1980 р. опубліковано збірник. «Промышленность и рабочий класс Украинской ССР (1946 - 1950). “Один з його укладачів А.А. Кондрацький. Упорядниками й членами редколегії збірника «Голод в Україні 1946 - 1947. Документи і матеріали” були:

О.М. Веселова, П.П. Панченко. – К., – Нью - Йорк, 1996.

В кінці 90-х рр. співробітники відділу (П.П. Панченко, М.Р. Плющ,

Л.А. Шевченко, М.М. Вівчарик, С.С. Падалка, Н.П. Барановська,

Л.В. Ковпак, О.Н. Кубальський) взяли участь у підготовці праці «Київ: учора, сьогодні, завтра». Її виконано в рамках співпраці (на замовлення) з Київською міською державною адміністрацією та видавництвом «Альтернативи». У книзі представлено цікаві історичні нариси про Київ – політичний, економічний, культурний і науковий центр України. Книгу прекрасно художньо ілюстровано, розраховано на працівників інтелектуальної праці, широкого кола читачів не лише вітчизняних, а й зарубіжних. Вона вийшла з друку двома мовами – українською та англійською.

Активну участь взяли науковці Відділу в проведенні наукових конференцій: тільки протягом 1995 - 1997 рр. їх відбулося понад 50.

Наприклад, 1996 р. співробітники брали участь у 15 наукових конференціях з повідомленнями по 26 темах з найширокої тематики історії України другої половини ХХ ст.

Особливо слід підкреслити, що Відділ сучасної історії багаторазово виступав ініціатором і співорганізатором проведення на актуальні тематику науково-практичних конференцій, у тому числі й міжнародних. Зокрема він виступив з ініціативою проведення міжнародної конференції «Політичні репресії в Україні в умовах тоталітаризму. 20 - 80 - ті роки». Відділ взяв на себе всю роботу по організації. Вона відбулася 15 - 16 вересня 1994 р. в Інституті історії України НАНУ. Науковці виступили на конференції з доповідями та повідомленнями (П.П. Панченко, Л.А. Шевченко, М.М. Вівчарик, А. Кондрацький, О.М. Веселова, Л.В. Ковпак, В.В. Сергєєв) .

У квітні 1995 р. в Інституті історії України за ініціативою відділу було проведено наукову конференцію «Перебудова: задум і результати в Україні», присвячену 10-й річниці початку її процесу а у лютому 1996 р. «Початок десталінізації в Україні». (До 40-річчя закритої доповіді М.С. Хрущова про культ особи на ХХ з’їзді партії).

22 серпня 1996 р. Відділ виступив одним з організаторів Міжнародної наукової конференції «Незалежність України: історичні витоки і перспективи”, у травні 1997 р. - «Голод 1946 - 1947 років в Україні».

В різні роки у відділі працювали співробітники, які внесли гідний внесок у його доробок. Вони пішли з життя, але працівники Відділу й Інституту добре пам’ятають їх. Вони залишили по собі добрі спогади, помітний слід. Це доктори історичних наук:

Б.П. Ковалевський, Ю.О. Курносов, І.М. Маковійчук, А.В. Санцевич, кандидати історичних наук А.П. Євтушенко, В.Г. Лисенко.

Відділ став визнаним науковим та консультативним центром досліджень не лише проблеми українського села другої половини ХХ - початку ХХІ ст., суспільно-політичних процесів. За його ініціативою на початку 90 - х рр. вводиться в структуру історії України нерозроблений ще напрям дослідження – новітня аграрна історія України.

Проблеми історії українського села широко висвітлюються при реалізації планових тем співробітниками відділу. В 80 - 90 -і рр. з окремих аспектів життєдіяльності суспільних процесів села та селянства захистили докторські й кандидатські дисертації П.П. Панченко, М.М. Вівчарик, С.С. Падалка. Дослідження цих проблем активно продовжується. У кінці 90 - х рр. старшим науковим співробітником С.С. Падалкою підготовлена індивідуальна монографія з питань державної політики щодо українського села. Аналогічну роботу активно ведуть аспіранти і пошукачі, прикріплені до підрозділу. З року в рік спектр дослідження проблеми розширюється й поглиблюється, сформувалася її методологія. Л.В.Ковпак у 1990 р. захистила кандидатську дисертацію, присвячену досвіду України у розв’язанні житлової проблеми на сучасному етапі, а також здійснила цілу низку цікавих наукових публікацій з тематики розвитку соціально-побутової сфери українського суспільства в другій половині ХХ ст.

Важливим напрямком роботи відділу є апробація кандидатських та докторських дисертацій з аграрної проблематики учених з вузів і наукових закладів України. Практично всі апробовані відділом праці високо оцінюються спеціалізованими вченими радами, а їх автори успішно їх захищають. У 80 - 90 - і рр. докторські й кандидатські дисертації захистили В.С. Чишко (Київ), С.М. Тимченко (Запоріжжя), Є.І. Франчук (Луцьк), О.П. Григоренко (Хмельницький), О.С.Каденюк (Тернопіль), Ю.В. Сиволоб (Київ), О.Н. Гаврилюк (Луцьк). У 2000 р. апробовано докторську дисертацію І.В. Рибака (Кам’янець - Подільський).

З даного наукового напрямку співробітники відділу дають відгуки на автореферати дисертацій, рецензують дипломні та курсові роботи студентів вузів Києва і столичної області. Заввідділом П.П. Панченко виступає опонентом дисертацій з означеної тематики.

В 2000 р. П.П. Панченко спільно з доцентом, завідувачем кафедри історії України Житомирського еколого-аграрного університету В.А. Шмарчук видали підручник для студентів аграрних вузів «Новітня аграрна історія України». Його високо оцінено викладачами, студентами, спеціалістами.

У відділі склалися досить тісні наукові зв’язки з центрами досліджень аграрних проблем.

Лише в 1998 - 2000 рр. співробітники відділу разом з групою дослідників, очолюваних Л.Ю. Беренштейном, на кафедрі історії України Національного аграрного університету спільно підготували й опублікували два посібники та п’ять монографій з різних аспектів аграрної історії. Досить плідною є співпраця з інститутом селянства Черкаського педуніверситету, який очолює професор О.П. Морозов, історичними факультетами Запорізького держуніверситету (декан, професор

Ф.Г. Турченко), Національного педуніверситету (декан, доцент О.О. Сушко). Старший науковий співробітник С.С. Падалка бере участь у реалізації наукової теми кафедри історії слов’ян і народознавства Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова (зав.кафедрою доцент П.М. Чернега). 2001 р. опублікувано його індивідуальну монографію «Україна 60-90-х рр. ХХ ст. Державність в історичній площині тоталітаризму, незалежності» (25 др. арк.), у якій розглядаються проблеми функціонування органів державної влади й управління тоталітарної та незалежної держави.

Доктор політичних наук М.М.Вівчарик працював у відділі з червня 1985 р. до лютого 2001 р. Саме в ці роки, крім участі у колективних працях, надрукував ряд монографій. Серед них: «Українське село в етнонаціональному вимірі»

(1998 р.); «Україна в етнонаціональному вимірі» (1999 р.); « Закордот у системі спецслужб» (Збірник документів). (2000); «Інтеграційні процеси кримських татар» (2000 р. ) й ін. У 1999 р. захистив докторську дисертацію на тему «Етнополітичні процеси в українському селі», професор із спеціальності «Політичні науки». Член двох спецрад по захисту докторських і кандидатських дисертацій.

Співробітники відділу мають сталі традиції дослідження сучасної історії України. Нині по свіжих слідах історичних подій вони зосереджують увагу на нових підходах до оцінок певних історичних подій та явищ у житті молодої незалежної держави.

Відділ сучасної історії України було створено рішенням Вченої ради від 26 березня 1991 р. (на базі колишнього сектора історії радянського селянства) в зв’язку з переглядом основних напрямів роботи й структури Інституту та зміни його назви на Інститут історії України НАНУ.

Одним з важливих напрямів роботи відділу було проаналізувати зміст і форми проявів застою у 1970 – на початку 80-х рр., кризові явища в економіці, політиці й духовній сфері, дослідити їх джерела, розкрити механізм дії адміністративно-командної системи. Важливим завданням відділу стала глибока характеристика суспільно-політичної та економічної ситуації в Україні у період перебудови.

В 1991 р. Вчена рада Інституту затвердила для відділу пріоритетну тему: «Суспільно-політичне життя Української РСР (1945 - 1990 рр.)», дослідження якої було розраховано на 1991 - 1993 рр.

На час створення відділу в ньому працювали 12 співробітників: 11 – науковців і 1 – науково-допоміжний працівник. З 10 наукових співробітників – 5 докторів історичних наук (Маковійчук І.М.,

Панченко П.П., Плющ М.Р., Шевченко Л.А., Лихолат А.В.) і 5 кандидатів історичних наук (Вівчарик М.М., Барановська Н.П., Веселова О.М., Кондрацький А.А., Ковпак Л.В.).

У рамках теми, розпочатої в 1991 р. й дослідження якої було розраховано по 1993 р. було надруковано такі праці:

У травні 1991 вийшов у світ збірник наукових статей «Сучасне українське село: проблеми, пошуки (1985 - 1990 рр.)», затверджений до друку Вченою радою Інституту (9, 5 др. арк.).

Автори представлених у ньому науково-популярних розвідок (Маковійчук І.М., Панченко П.П., Барановська Н.П., Ковпак Л.В., Вівчарик М.М., Шевченко Л.А.) зосередили свою увагу на основних напрямах політичних, економічних і соціальних змін на селі.

У жовтні 1993 р. опубліковано підготовлену відділом колективну монографію «Україна незалежна: час випробувань, сподівань», затверджена до друку Вченою радою Інституту (11,7 др. арк.).

Автори (Панченко П.П., Плющ М.Р., Барановська Н.П., Ковпак Л.В., Вівчарик М.М., Шевченко Л.А., Падалка С.С., Веселова О.М., Кондрацький А.А., Сергєєв В.В.) присвятили свої дослідження актуальним проблемам розбудови незалежної України. На основі нових документальних джерел вони зосередили увагу на питаннях розбудови

державності, діяльності Верховної Ради й Кабінету Міністрів, органів влади, стабілізації економіки, духовного життя українського народу. Велику увагу приділено таким аспектам, як міжнаціональні відносини в умовах незалежності України, розвиток демократичних основ життя трудящих, багатопартійність, профспілковий рух, громадські об’єднання. У монографії розглядаються проблеми державотворенння, становлення і функціонування незалежної держави питання законотворчості та утвердження її інститутів. Вперше висвітлено історію релігійних конфесій в Україні. Автори аналізують також процеси розвитку промислового виробництва, аграрні відносини, охорону навколишнього середовища, рівень життя народу.

У 1994 р. відділ працював над темою «Україна в умовах незалежності», затвердженою Вченою радою Інституту.

У 1995 р. побачив у світ збірник наукових статей «Україна ХХ ст.: минуле і сьогодення», підготовлений співробітниками відділу й виданий спільно з Донецьким юридичним інститутом МВС України (К., - Донецьк, 1995 7,1 др. арк.). Автори (Панченко П.П., Плющ М.Р., Падалка С.С.,

Ковпак Л.В., Шевченко Л.А., Веселова О.М., Кондрацький А.А.,

Сергєєв В.В.) дослідили такі питання: Наркомзем України в 20-х рр., соціально-економічний розвиток Республіки у післявоєнні роки, голод в Україні (1946-1947 рр.), відносини між містом та селом, роль духовної спадщини в утвердженні національної самосвідомості народу, соціальний рівень життя населення України у 90-і рр.

Протягом 1995 - 1997 рр. відділ розробляв затверджену Президією НАНУ науково-дослідну тему «Етносоціальні й духовні процеси в українському суспільстві (друга половина 40-х – перша половина 90-х рр.)». На основі широкого кола нових документів, матеріалів поточних архівів та інших джерел об’єктивно проаналізовано етносоціальні, духовні процеси в Україні.

У 1997 р. вийшов з друку навчальний посібник «Україна. Друга половина ХХ ст. Нариси історії» – Київ: Либідь, 1997, у підготовці якого брали участь співробітники відділу – Панченко П.П., Плющ М.Р., Барановська Н.П., Ковпак Л.В., Вівчарик М.М, Шевченко Л.А., Падалка С.С., Веселова О.М., Сергєєв В.В. Обсяг – 23, 9 друк. арк. Навчальний посібник рекомендовано Міністерством освіти України для використання в навчальному процесі, який розрахований на викладачів, студентів вищих навчальних закладів, учителів шкіл. У книзі розкриваються найважливіші аспекти суспільно-політичного життя України за 50 повоєнних літ, висвітлюються основні закономірності й тенденції розвитку економіки, соціальної сфери, духовного життя суспільства, приділяється велика увага процесам державотворення в незалежній Україні.

З початку 90-х років у відділі почала розроблятися надзвичайно актуальна для України, Європи і світу проблема – аварія та Чорнобильській атомній електростанції та її глобальні соціально-економічні, політичні, екологічні, медичні й інші наслідки.

Доручено було займатися цією проблемою к.і.н. Н.П.Барановській.

Зусилля, докладені дослідницею в ході великої пошукової роботи, дозволили їй виявити і нагромадити значний архівний матеріал, унікальний за своєю суттю. Враховуючи, що всі без винятку документи про хід аварії та ліквідацію її наслідків були засекречені, їх видобування стало виявом високих фахових якостей дослідниці.

Результатом її роботи стало видання у 1995 р. збірників документів «Чорнобиль: проблеми здоров’я» в двох частинах (К., 29 др.арк.), й у 1996 р. «Чорнобильська трагедія. Документи і матеріали» (К., Наукова думка, 72 др. арк.).

В цих збірниках на підставі широкого використання унікальних архівних матеріалів залучених до ліквідації наслідків аварії міністерств та відомств СРСР і УРСР розкрито багатоманітність проблем, породжених Чорнобилем.

Продовжуючи роботу по проблемі, Барановська Н.П. у 1999 р. на замовлення Міністерства надзвичайних ситуацій захисту населення від аварії на Чорнобильській АЕС підготувала й опублікувала наукову монографію «Україна. Чорнобиль. Світ». - К.,

Ніка-Центр, 1999 р. Обсяг - 25,69 др. арк.

Ця книга стала першою в українській історіографії спробою висвітлення масштабу чорнобильської катастрофи та реакції на неї світової спільноти на основі використання широкого кола вітчизняних і зарубіжних джерел, зокрема недоступних у попередні роки архівних матеріалів. У ній розкрито допомога, яку надавали міжнародні організації, окремі держави, ділові кола й приватні особи в справі мінімізації медичних та екологічних наслідків аварії , у вирішенні фізико-технічних проблем, що постали перед Україною. З метою більш повного й об’єктивного ознайомлення української та світової громадськості з катастрофою наведено також документальні додатки.

Орієнтовано книгу на широке коло читачів: фахівців, державних і громадських діячів, працівників міжнародних структур в Україні й за її межами, студентську молодь та всіх, кому не байдужа ця проблема.

В подальшому на замовлення «Об’єкта «Укриття» Чорнобильської атомної електростанції П.Н.Барановська підготувала й опублікувала наукову монографію «Об’єкт «Укриття: проблеми, події, люди” – Чорнобиль, 2000, 285 стор. У ній уперше в українській історіографії на основі великого кола унікальних архівних джерел, наукових і публіцистичних видань, розкрито хід будівництва та подальша доля «Укриття» над зруйнованим енергоблоком АЕС – споруди, що на багато років стала символом героїчних зусиль, спрямованих на подолання наслідків аварії 26 квітня 1986 р.

Яскравою сторінкою діяльності відділу сучасної історії України є його співпраця з Міністерством освіти й науки (свого часу Міністерство освіти і Міністерство вищої школи). З числа працівників навчальних закладів названих міністерств пройшли у відділі наукову підготовку та захистили дисертації на здобуття наукових ступенів кандидата й доктора історичних наук ціла плеяда яскравих особистостей, талановитих здібностями педагогів вищих навчальних закладів, відомих учених. Серед таких особистостей проректор з питань наукової роботи вищого навчального закладу, декан історичного факультету, завідуючі кафедрами історії України та інших гуманітарних навчальних дисциплін і т.п.

Співробітники відділу за сумісництвом ведуть плідну педагогічну роботу у вищих навчальних закладах столиці й цілій низці обласних центрів України. На початку 90-х рр. викладацьку роботу у ВУЗах Києва вела к.і.н. ст. н.с. Н.П.Барановська. Нормативні курси з історії України та спецкурси для студентів вузів читають доктори історичних наук, професори П.П. Панченко, М.М. Вівчарик, доктор історичних наук М.Р. Плющ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник (звання еквівалентне доценту вищого навчального закладу) С.С. Падалка. Крім того, щороку вказані співробітники надають від 40 до 90 групових й індивідуальних консультацій для педагогів і студентів та аспірантів вузів з питань переважно історії України другої половини ХХ ст.

Вагомий внесок здійснюють співробітники у справу підготовки кадрів істориків вищої кваліфікації, працюючи головами державних екзаменаційних комісій історичних факультетів університетів України. Так, завідуючий відділом П.П. Панченко з 1974 р. до 2001 р. включно незмінно щорічно працював головою ДЕКу, в деяких вузах по декілька років підряд чи з повторенням через рік-два. Він очолював Державну екзаменаційну комісію історичних факультетів у таких вищих навчальних закладах як Чернівецький, Запорізькій державні університети, Київський національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Луганський педагогічний університет ім. Т. Шевченка (останні два вищі навчальні заклади раніше мали статус педагогічних інститутів). Провідний науковий співробітник відділу, доктор історичних наук М. Плющ неодноразово очолював Державну екзаменаційну комісію історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Співробітники відділу виявляли досить значну активність у справі підготовки наукових кадрів в Україні, а також інших держав, виступали офіційними й неофіційними опонентами при захисті пошукачами кандидатських і докторських дисертацій. Так, доктор історичних наук

Л.А.Шевченко виступала опонентом загалом понад 10 разів, доктор історичних наук М.Р.Плющ, доктор політичних наук М.М.Вівчарик виступали опонентами більше 20 разів кожний. Загалом близько ста разів виступав офіційним та неофіційним опонентом на засіданнях різних спеціалізованих рад доктор історичних наук П.Панченко.

Відділ підтримував жваві, багатоаспектні контакти з багатьма державними структурами, зокрема до активної співпраці залучалися його співробітники Міністерством освіти й науки. Професор П.Панченко в 1991 - 2000 рр. працював у комісії Міністерства з питань підручників і посібників з історії (України та всесвітньої). Він - учасник розробки й автор Державного стандарту і навчальних програм з історії України. За проханням підрозділів Міністерства співпрацював як член редакційної колегії науково-методичних журналів «Історія в школі», «Історія в школах України», а також «Вісника Української академії історичних наук» водночас був там заступником редактора, та наукового збірника Запорізького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ.

Високий науковий авторитет відділу сприяв соціальним замовленням ряду міністерств на підготовку ним підручників, навчальних посібників з історії України для вищої й загальноосвітньої школи. На замовлення Мінагропрому з участю співробітників відділу вперше в українській історіографії видавництвом «Просвіта» у Києві видано навчальний посібник для студентів і педагогів вищих та інших типів навчальних закладів сільськогосподарського профілю «Аграрна історія України». Навчальний посібник отримав позитивну оцінку викладачів аграрних навчальних закладів. На їх прохання «Аграрну історію України» в 2000 р. побачила світ як доповнене й доопрацьоване видання вже як підручник, що також тримав високу оцінку науковців.

Значний внесок співробітниками відділу здійснено у справу підготовки підручників та посібників для загальноосвітньої школи відповідно до державного замовлення по лінії Міністерства освіти й науки. В 90-і рр. вийшов друком у спеціалізованому видавництві «Генеза» в столиці підручник «Новітня історія України» для 11 класу загальноосвітніх шкіл. То було новаторське видання, яке подавало знання з історії у контексті нового бачення, творчого осмислення недалекого минулого українського народу. Підручник, що став новою сторінкою у підручникознавстві, заклав новаторські засоби в історії цієї справи, перевидавався як доповнене й доопрацьоване видання протягом другої половини 90-х рр. чотири рази українською, а згодом і російською мовами. Він викликав жвавий інтерес не тільки в учителів загальноосвітніх шкіл України, а й близької та далекої діаспори. Загальний тираж для такого характеру видання виявився буквально феноменальним – більше півтора мільйона примірників.

У підручнику вдало, органічно поєднувалися текстова частина і методичний апарат. Такі підходи до справи теорії та практики підручникознавства в Україні фактично були застосовані вперше й високо оцінені педагогічною громадськістю. Досить сказати, що 17 інститутів позадипломної освіти і підвищення кваліфікації вчителів основних регіонів України, Міністерства освіти та науки надіслали загалом позитивні відгуки на підручник. Такі висновки базувалися на відгуках й оцінках широкої аудиторії безпосередніх практиків-учителів історії загальноосвітніх шкіл. З участю співробітників відділу у кінці останнього десятиріччя ХХ ст. видано також ряд посібників, зокрема хрестоматії з історії України для учнів 10 та 11 класів, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів (С.С. Падалка, П.П. Панченко).

Співробітники відділу своїм інтелектом, енергією, організаторськими здібностями трансформуються у багатогранність громадського життя, суспільну діяльність. Професор П.Панченко багаторазово обирався делегатом республіканських з’їздів товариства «Знання», членом його керівних органів. З 1974 р. очолював секцію поширення історичних знань, був незмінним членом правління, президії, заступником та співголовою президії Київської обласної організації товариства «Знання». Він на громадських засадах є заступником головного редактора, керівником авторського колективу такого унікального видання в історіографії республіки, як «Книга Пам’яті України». Його на початок 2001 р. вийшло 253 томи. Дане видання, його підсумковий том під назвою «Безсмертя» (К., 2000, 944 с.) за своїм оригінальним концептуальним задумом і змістом одержав високу оцінку наукової громадськості, широких читачів. На травень 2001 р. на нього було опубліковано тільки в Україні у журналах та газетах 23 рецензії, що високо оцінювали вказану працю. Хоча були й певні побажання. По ній було здійснено близько десятка тематичних передач на національному радіо і телебаченні. Вона викликала інтерес у провідних бібліотеках США, Великої Британії, Канади, Ватикану, Юнеско, української діаспори, деякої частини національної інтелігенції в таких країнах, як Казахстан, Узбекистан, тощо.

Викликало зацікавленість наукової громадськості та читацького загалу видання М.М.Вівчарика, П.П.Панченка, В.І.Умихової “Українська нація: шлях до самовизначення” – К., 2001, 288 с. А цей же 2001 р. – рік 10-річчя незалежності України – співробітники відділу взяли участь у підготовці ювілейних видань, інших акцій, що проводилися з цього приводу. Наукові співробітники Н.П.Барановська та Л.В.Ковпак взяли участь у підготовці та виході колективної монографії “Україна: утвердження незалежної держави. – К., 2001. Перша з них також виявила приетність до такого колективного узагальнення, як “Уряди України у ХХ ст.”. – К., 2001.

Крім цього, відділом спільно з істориками національного аграрного університету на честь 10-річчя незалежності України проведена наукова конференція, опубліковані її матеріали. П.П.Панченко з нагоди ювілею взяв участь у науковій конференції в Донецьку, Білій Церкві тощо.

Співробітники підрозділу причетні до різних аспектів заінтересованих історичними знаннями серед молоді, яка навчається. У Львові, наприклад, на загальноукраїнському рівні щороку проводиться конкурс письмових праць учнівської молоді під гаслом “Дорогами історії” про рідний край, міста та села, історичні пам ’ятки тощо. Даний конкурс отримав зворушливу назву «Доба» і набув значного поширення. Представник відділу бере активну участь у наглядовій раді «Доби», проводить значну консультаційну діяльність. Даний рух спонсорується одним з гуманітарних фондів ФРН, керівництво якого в 2000 р. високо оцінило діяльність «Доби» й заявило про гарантії матеріальної підтримки даного конкурсу на майбутнє. Заввідділом багато років був членом журі загальноукраїнського консурсу сташокласників з питань історії, неодноразово очолював журі в м.Києві.

Приділяється увага зв’язкам з державними інститутами як наукове консультування ланок Верховної Ради. В ланки законодавчої, виконавчої влади багато разів направлялися письмові пропозиції щодо покращення вирішення окремих питань у державі та суспільстві. Загалом п’ять доповідних записок було направлено з міркуванням щодо вдосконалення змісту опублікованого проекту Конституції України. Деякі пропозиції висловлювалися щодо посилення ролі законодавчої влади на наукових конференціях у Києві, присвячених питанням покращення ефективності функціонування держави в якісно нових історичних умовах незалежності.

Науковці відділу сучасної історії виступають з лекціями, бесідами на історичні теми серед населення. Найбільше такі виступи здійснюються перед слухацькою аудиторією у Києві й Київській області. Подібні виступи відбуваються також у деяких інших областях, оскільки такого роду акції обмежуються фінансово-матеріальними можливостями відряджень співробітників. Зрозуміла річ, що дані реальні обставини звужують реалізацію науково-популяризаторського потенціалу співробітників, їх науково-педагогічної майстерності, ораторських здібностей і таланту.