“Кабінет українсько грецьких відносин НАН України”

Відділ “Кабінет українсько грецьких відносин НАН України”

кім. 518, тел. 228-53-32

1.	ТЕРЕНТЬЄВА Наталія Олексіївна	зав.відділом канд.іст.наук
2.	БАЦАК Наталія Іванівна	наук.співр., к.і.н.
3.	ЯКУБОВА Лариса Дмитрівна	наук.співр., к.і.н.
4.	СТАВНЮК Віктор Володимирович	ст.наук.співр., к.і.н.
5.	ЧЕРНУХІН Євген Костянтинович	ст.наук.співр., к.і.н.
6.	АБДУЛЛАЄВА Маріанна Абдуллаївна	мол.наук.співр.
7.	ІШУНІНА Наталія Іванівна	мол.наук.співр.
8.	ГЕДЬО Ганна Володимирівна	наук.співр., к.і.н.

Спеціалізований відділ “Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України” було організовано в Інституті історії України НАН України згідно з постановою Президії НАН України від 15 січня 1993 р., створення й стало можливим завдяки наявності в Інституті фахівців з проблем елліністики. Воно було широко підтримане грецькими національно-культурними товариствами в Україні. У своїй роботі відділ керується статутом Інституту історії України НАНУ і Положенням про його діяльність.

Із залученням фахівців з Інституту археології НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень й інших наукових установ відділ розробляє науково-дослідні теми з проблем елліністики.

Відділ має свою історію. Організацію і проведення досліджень з історії греків в Україні було започатковано науково-дослідними установами Всеукраїнської академії наук ще наприкінці 20-х рр. ХХ ст. Згідно з постановою Історико-філологічного відділу ВУАН від 28 січня 1929 р. створено спеціалізований відділ – Кабінет нацменшин при Етнографічній комісії Всеукраїнськоі академії наук[1]. Його співробітники проводили наукові дослідження разом з працівниками інших установ ВУАН: Етнографічною комісією, Кабінетом музичної етнографії, лінгвістичними установами, Етнографічним музеєм, Інститутом Єврейської культури, Центральною польською бібліотекою, Кабінетом радянського села, регіональними науково-дослідними центрами та установами[2]. Існувала також мережа спеціальних кореспондентів у багатьох містах України. Науковці відділу проводили комплексні дослідження, зосереджуючи свою увагу перш за все на процесах, пов’язаних з радянізацією сіл, де компактно мешкали національні меншини, на дослідженні особливостей культури і побуту, а також духовному взаємовпливі різних національностей.

Співробітники відділу досліджували різноманітні аспекти культури населення України – за походженням поляків, німців, євреїв, греків, циган, болгар, чехів, албанців, молдаван, волохів, білорусів, росіян, айсорів тощо Керівництво приділяло багато уваги підготовці кадрів для роботи в цьому спеціалізованому відділі. Перш за все було складено інформаційні програми досліджень національних меншин в Україні українською, польською, болгарською й чеською мовами. Відбувся семінар, на якому розглядалися питання підготовки фахівців у галузі досліджень національних меншостей, було складено бібліографію з історії та культури нацменів[3], розпочато роботу по організації архіву, зібрання якого передбачалося включити до експозиції Етнографічног музею України.

29 квітня 1924 р. постановою великої президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету було сворено Центральну комісію в справах національних меншин при ВУЦВК. З діяльністю цієї установи був пов’язаний досить тривалий (1924-1933 рр.) етап історичного розвитку всіх некорінних етнічних компонентів республіки, у тому числі й греків[4]. Опрацювання матеріалів для наукових досліджень з історії греків в Україні проводилося співробітником відділу, головою грецької секції ЦКНМ С.Г.Ялі. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. краєзнавча робота проводилася також гуртками, створеними при деяких грецьких школах[5]. В Одеському окрузі дослідженням історії та культури грецького населення займалася організована у травні 1927 р. Секція вивчення грецької нацменшини в Україні Одеської комісії краєзнавства при ВУАН (секретар комісії Т.Ю. Теохаріді). Вона провела велику роботу по вивченню й систематизації історичних пам’яток грецького населення Одеси[6].

На тлі суспільно-політичних і культурних змін другої половини 20-х рр. ХХ ст. спостерігалася нестача висококваліфікованих наукових кадрів для проведення дослідної роботи. У зв’язку з цим використовувалися можливості культурно-просвітницьких закладів. Одним з них був грецький відділ Маріупольського музею краєзнавства, який з 1926 р. розпочав антропологічні, фольклорні та лінгвістичні дослідження в грецьких селах Приазов’я. Співробітники музею протягом 1926 – 1930 рр. взяли участь у деяких історико-етнографічних експедиціях[7], підготовці словника грецьких діалектів краю[8]. Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. разом з Кабінетом радянського села і з Маріупольським музеєм членами Кабінету нацменшин при Етнографічній комісії ВУАН було організовано опис культури й побуту грецького населення села Сартани на Маріупольщині[9].

Велика наукова робота проводилася експедицією Асоціації сходознавства при ВУАН, до складу якої ввійшли авторитетні дослідники-лінгвісти. Влітку 1928 р. радянський уряд виділив ЦКНМ та Всеукраїнській науковій асоціації сходознавства кошти (1000 крб.) на організацію науково-дослідної роботи, зокрема проведення експедицій для вивчення мовних говорів приазовських греків, підготовки підручників і словників[10].

27 квітня 1930 р. було скликано спеціальну нараду ВУАН під головуванням секретаря Історико-філологічного відділу акад. О.М.Камишана. Основна тема, яка обговорювалася на зустрічі, - обговорення планів поширення наукового вивчення нацменшостей. Було висловлено думку щодо необхідності реорганізації Кабінету в окрему структурну одиницю – Науково-дослідний кабінет (катедру) при Всеукраїнській академії наук[11]. Уже 6 травня того року Історико-філологічний відділ Академії на засіданні, заслухавши повідомлення виконуючого обов’язки керівника Кабінету нацменшин проф. Є. Рихліка та інформацію про згадану нараду, схвалив пропозицію про реорганізацію останнього й прийняв рішення поставити це питання перед президією ВУАН[12].

Згідно з рішенням президії Всеукраїнської Академії Наук про розподіл наукових установ на цикли (дослідні напрями) від 8 квітня 1931 р. комісія нацменів почала функціонувати при кафедрі національного питання (керівник – акад. М.О. Скрипник)[13]. 19 лютого 1932 р. президія ВУАН прийняла рішення про створення Інституту національного питання, до котрого як складова частина передавався Кабінет нацменшин при Етнографічній комісії Всеукраїнської академії наук[14].

Початок 30-х рр.ХХ ст. став часом публікації перших докладних історичних і лінгвістичних праць за радянських часів про грецьку людність в УРСР. Діяльність науково-дослідних організацій по вивченню історії й культури греків України в той період повною мірою відбивала суспільно-політичну та ідеологічну ситуацію у республіці. З одного боку, вони відчували на собі зростаючий тиск адміністративної державної машини і освячених нею ідеологічних настанов, що стримувало їхню дослідницьку ініціативу, викривляло наукову й громадянську позицію. В той же самий час вони зуміли внести вагомий доробок у процес, який пізніше назвали “національним ренесансом”. Наприкінці 30-х рр. ХХ ст. із зміною державної політики в СРСР відносно національних меншостей науково-дослідні установи Всеукраїнської академії наук, які вивчали історію та культуру окремих етнічних груп в Україні, було закрито.

Звернення до проблем культурно-освітнього розвитку національних меншин у минулому і сучасному в комплексному науковому дослідженні є одним з актуальних завдань, що постають перед історичною наукою. Сьогодні це – активний суб’єкт всесвітньої історії й історії кожної окремої країни. Найважливішим питанням, яке постає у зв’язку з усебічною глобалізацією, та яке людству доведеться вирішувати найближчим часом, є проблема нівелювання національних відмінностей внаслідок інтенсифікації об’єднавчих процесів. Особливо гостро стоїть це питання стосовно тих етнічних груп, які внаслідок певних історичних обставин мешкають за межами основного масиву національних спільнот, оскільки їхньому прагненню до збереження етнічної ідентичності протидіють одночасно чинники, пов’язані з розгортанням загальнолюдських інтеграційних процесів, і фактор тривалого існування в інонаціональному середовищі. Доля греків стала невід’ємною частиною історії України, а їхня культура – однією зі складових багатогранної культури поліетнічного населення незалежної держави. В умовах важливих складних політичних та соціальних зрушень, що супроводжують розбудову української державності на сучасному етапі, наукові дослідження історії й культури етнічних меншин є яскравим показником демократичності країни і рівня громадської думки у ній.

В перші ж роки отримання незалежності України, у 1993 р., Національною академією наук було створено спеціалізований відділ історії українсько-грецьких відносин.

Протягом усього періоду існування відділу керівником його є кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Н.О.Терентьєва. Вона працює в Інституті історії України НАН України з 1981 р., є визнаним та авторитетним фахівцем з новітньої історії й міжнародних відносин, зокрема історії українсько-грецьких стосунків. Н.О.Терентьєва автор більш ніж 100 наукових праць. Серед них – три монографії, одну з яких - Еллінізм в Україні опубліковано у Греції новогрецькою мовою.

Наукові дослідження Н.О.Терентьєвої отримали визнання й позитивну оцінку вітчизняної та зарубіжної наукової громадськості. Вона неодноразово виступала з доповідями й повідомленнями на міжнародних і вітчизняних наукових конференціях (в Україні, Росії, Греції, Польщі, Німеччині, Словенії, Італії), у 1998 р. представляла Українську національну комісію ЮНЕСКО на міжнародній конференції “Жінки в науці: Якість і рівність”. Завдяки її зусиллям більшість співробітників відділу пройшли стажування у наукових центрах та ВУЗах Греції.

Н.О.Терентьєва підтримує постійні творчі зв’язки з навчальними закладами України і Центром неоелліністичних досліджень (Афіни, Греція) та країнами СНД, на основі угод Інституту історії України НАНУ бере участь у його наукових дослідженнях. Н.О.Терентьєва проводить активну громадську й педагогічну роботу. Вона є віце-президентом товариства дружби “Україна-Греція”, постійно читає лекції з історії та культури Греції в навчальних закладах Києва, часто виступає у засобах масової інформації.

Науковці відділу репрезентують широкий спектр філологічних та історичних знань, є фахівцями з іноземних і стародавніх мов, мають великий досвід у роботі з сучасними громадськими національними товариствами. Співробітники відділу володіють кількома іноземними мовами, що дозволяє їм активно використовувати матеріали вітчизняних та закордонних архівів.

Дослідження науковців торкаються питання суттєвого й актуального для всіх суспільств і держав, для всіх багатовікових культур, дотичних до елліністичного світу та розташованих значною мірою в царині його впливу. Історія українсько-грецьких відносин, що налічує понад 1000 років і є об’єктом досліджень багатьох видатних учених упродовж віків, залишається так само актуальною і, більше того, набуває в новітній історії нового практичного значення. Під час природно-історичного процесу відбулося зміцнення та розвиток відносин безпосередніх суб’єктів – носія, з одного боку, античних і візантійських традицій – Греції, а з другого, - України – держави, що продовжує традиції давньої Руської землі, що стала у свій час спадкоємцем різних аспектів духовного життя Візантії. Своєрідною формулою живлення культурних впливів останньої були багаторазові хвилі грецької еміграції в Україну, створення на її території численних поселень, які залишили значний слід в історії українського народу.

Завданням відділу є вивчення історії й діяльності грецьких громад в Україні, українсько-грецьких зв’язків і співробітництва, а також науковий аналіз та прогнозування стану сучасних відносин між двома країнами й життя етнічної меншини греків. Основні напрямки наукової роботи відділу охоплюють період XVII – XX ст. Дослідження маловивченої раніше проблематики виникнення та історичного розвитку грецьких громад в Україні висвітлює місце й роль відомих і маловідомих представників купецтва та інтелігенції Греції у розвитку економіки й культури українського народу, їхній внесок у зміцнення українсько-грецьких зв’язків, а також сприяє зміцненню авторитету України в співдружності народів. Адже з проголошенням державної самостійності вона стала реальним суб’єктом міжнародного права. І саме життя настійно диктує необхідність пошуку найбільш ефективних шляхів та форм багатопланового й взаємовигідного співробітництва між народами.

Планування наукової тематики здійснюється в межах програми історичних досліджень Інституту історії України. Впродовж 1993 – 2001 рр. відділ працює по проблемі “Україна у всесвітньо-історичному процесі”. В 1993 р. співробітниками відділу було проведено значну пошукову роботу по виявленню та опрацюванню вітчизняних і зарубіжних першоджерел і опублікованих матеріалів, по складанню бібліографії з науково-пошукової теми “Українсько-грецькі історичні зв’язки”. Важливим досягненням відділу у процесі виконання останньої є визначення з основними напрямками досліджень історії заснування та діяльності окремих грецьких громад в Україні. Узагальнений погляд на історію грецько-українських зв’язків і наслідки діяльності грецьких громад в Україні зроблено в монографії Терентьєвої Н.О. “Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность XVII-XX вв.). Киев: “Аквилон-Пресс”, 1999 (22 др. арк.).

Згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту історії України НАНУ за 1-й кв. 1994 р. – 4-й кв. 1996 р. відділом виконувалася тема “Грецькі громади в Україні: історія створення і діяльність. XVII-XIX ст.”. Внаслідок її розробки було надруковано окремі праці в окремих виданнях, 37 наукових статей та інші матеріали (загальним обсягом 14,55 др. арк.), а також низка науково-популярних статей і праць, близьких до тематики відділу. У своїх наукових працях, торкаючись маловідомих питань з історії грецьких громад в Україні, автори висвітлили основні напрямки міграції сюди греків й умови формування їх діаспори на українських теренах, дослідили основні чинники, що впродовж століть об’єднували ці два народи в єдиному культурно-економічному просторі.

Монографію Н.О.Терентьєвої “Еллінізм в Україні” (8 др. арк.) було видано в Афінах ново-грецькою мовою в 1995 р. Праця є результатом багаторічної роботи автора, підсумком ретельних досліджень та архівних розшуків. У книзі висвітлено історію основних поселень греків в Україні, розглянуто життя і внесок у культуру останньої видатних діячів грецької діаспори. Монографія містить нові матеріали стосовно маловідомих в історіографії грецьких поселень, окремих постатей греків, що вирізнялися своєю культурно-просвітницькою, благодійною діяльністю. Видання містить багатий ілюстративний матеріал, вдало сполучений з різнобічною інформацією. Звернена передусім до грецького читача, праця викликає великий інтерес у наукових колах. Вона була видана як додаток до грецького періодичного видання “Καθημερινη”, вийшла великим тиражем. Її могли прочитати не тільки в Греції, а й у багатьох країнах, де мешкають греки.

Книга Є.Чернухіна “Грецький Схід і Україна” (Київ, 1994 р. – 5,35 др. арк.) знайомить читача з відносинами між ієрархами України та священнослужителями грецької православної Церкви на Близькому Сході та Святій горі (Афон), які склалися на початку та в середині XVIII ст. Праця побудована на архівних документах Інституту рукопису НБУВ і вводить нас до світу офіційних та неофіційних взаємин київських митрополитів Рафаїла Заборовського та Арсенія Могилянського з грецькими ієрархами в регіонах, що страждали від турецької неволі. В книзі подано короткі відомості про київстких митрополитів – філеллінів XVIII ст., що продовжували традиції доброзичливого ставлення до греків після занепаду Візантії, сприяли представникам грецьких церков, монастирів збирати милостиню або ж влаштовуватися на українських теренах.

Наукові статті Ю.Пряхіна з теми “Військові поселення греків у Північному Причорномор’ї” побудовано на дослідженні великого обсягу архівних документів військово-морського флоту, міських та обласних адміністрацій, особистих архівів і висвітлюють окремі аспекти історії заселення Півдня України, що досі не підлягали науковому розгляду. Викладена історія поселення архіпелазьких греків у Керчі та Єнікале являє зразок наукового нарису з історії грецьких колоній в Україні. Автор нарисів уперше привертає увагу до таких поселень, як Балта-Чокрак, Волонтерівка, військових формувань, до ролі окремих грецьких родин, персоналій тощо.

Наступна праця Є.Чернухіна “Грецьке Ніжинське братство: історіографія та джерела”, видана у серії “Історичні зошити” (Київ, 1998), є цікавою як за критичним оглядом літератури, так і за новими архівними документами, які уперше за останні сто років потрапили до наукового обігу. Оскільки ідеться про матеріали новогрецькою мовою, виокремлені в окрему частину Фонду Ніжинського грецького братства в ЧОДА як такі що не можуть бути опрацьовані вітчизняними дослідниками.

Було надруковано також матеріали міжнародних конференцій “Україна – Греція: історія та сучасність”, які проводилися у Києві 1993, 1995 рр., і в Афінах 1995 р. підготовлені наукові праці відділу свідчать пр багатогранність питань, що розглядаються науковцями, про увагу до минулого й сучасного стану грецьких громад та організацій в Україні у ХХ ст., до політичних і економічних зв’язків обох країн.

Дослідження теми “Грецька діаспора в Україні: релігійна, культурно-просвітницька діяльність (XVII-XX ст.)” здійснювалося протягом 1997 – 1999 рр.

Проблеми духовного життя грецьких громад України належать до числа маловивчених тем в українській та світовій історіографії. Окремі праці й статті минулого століття, побіжні огляди питання сучасних істориків, на жаль, не дають систематичного і впорядкованого матеріалу, достатнього для усвідомлення процесів релігійного, культурного життя грецьких громад XVII-XX ст. Відсутність таких праць створює певний вакуум у висвітленні духовного розвитку українського суспільства нової доби, залишає нез’ясованим питання становлення та розвитку суспільних явищ, що мали в подальшому велике значення для історії України. Особливо слід відзначити складність наукового пошуку у зв’язку з великою кількістю неопрацьованого і несистематизованого, часто іншомовного матеріалу в архівах України й інших держав, що чекають на своїх дослідників. Такі аспекти питання, як значення античної спадщини в українській історіографії, біографії видатних греків в Україні матимуть важливе значення для багатьох історичних дисциплін.

Виконання теми “Грецька діаспора в Україні: підприємницька діяльність (XVIIІ - XX ст.)” здійснюється у 2000 – 2002 рр. і передбачає дослідження причин та напрямків еміграційних процесів, внаслідок яких на історичних теренах України утворилися компактні поселення греків, а також їх внесок в економічний розвиток міст і культуру народів, які її населяють.

Дослідження надає можливість шляхом всебічного детального вивчення основних причин та характеру грецької еміграції в Україну, особливостей торговельно-економічної й культурно-просвітницької діяльності греків дати історичний аналіз багатьом суспільним явищам, а саме: збереженню етнічної самосвідомості; торгівельній еміграції; характеру урядової політики у галузі економіки щодо грецького населення; інтеграції підприємців з Греції в інфраструктуру зовнішнього та внутрішнього ринку Російської імперії; встановленню місця, що посідає багатогранна діяльність грецьких переселенців у суспільно-політичному, економічному, культурному й духовному житті українських регіонів впродовж XVIIІ - XX ст.

Значну увагу під час розробки теми буде приділено особистісному фактору в історії з докладним висвітденням ролі видатних людей – відомих благодійників, просвітителів, громадських діячів, підприємців, носіїв релігійних і культурних ідей – у процесах розбудови багатоманітного життя етнічних громад.

Підготовлений відділом збірник наукових статей “Подвижники й меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII - XІX ст. Історико-біографічні нариси” (Київ, 2001 р.) продовжує традицію публікацій результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних елліністів. У статтях збірки розглянуто широке коло питань, що охоплюють історію підприємницької й благодійної діяльності греків в Україні у XVII - XІX ст. в контексті тогочасної політики, економіки та культури. Науковцями було висвітлено окремі сторінки життя політичних і громадських діячів, духовних осіб, підприємців, купецьких родин, а також різнобічні грецькі впливи на українську культуру.

Таким чином за дев’ять років діяльності відділу його співробітниками було надруковано більше 140 праць. Серед них 8 монографій, 16 окремих видань, 62 наукові статті в українських й іноземних журналах (3 грецькою, 1 англійською, 1 польською мовою). Висвітлення нових фактів життя відомих людей, введення у науковий обіг біографічних матеріалів про забуті постаті, які багато в чому закладали підвалини грецької та української культури, безперечно, матиме велике значення для усвідомлення історії як діяльності людей, її гуманізації. Дослідження тем свідчать про оригінальність і наукове обгрунтування підходів науковців відділу до вивчення важливих питань розвитку зв’язків народів України й Греції. Високий науковий рівень виконавців теми, а також практична значимість майбутніх результатів роботи дають підставу для висновку про доцільність її виконання.

Упродовж 1993-2000 рр. відділ ініціював і був організатором 10 міжнародних наукових та науково-практичних конференцій, присвячених питанням історії грецької людності в Україні:

1. Міжнародна науково-практична конференція “Донбас і Приазов’я: проблеми соціального, національного та духовного розвитку” (26 – 27 травня 1993 р., м. Маріуполь);

2. Міжнародна науково-практична конференція “Україна – Греція: історія та сучасність” (29 – 30 вересня 1993 р., м. Київ);

3. Наукова конференція “Проблеми історії та культури етнічних греків у Північному Причорномор’ї” (4 – 8 жовтня 1993 р., м. Сімферополь);

4. ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Україна-Греція: історія та сучасність” (22 – 24 лютого 1995 р., м. Київ);

5. Міжнародна наукова конференція “Україна – Греція: історія та сучасність” (16 – 20 жовтня 1995 р., м. Афіни);

6. Міжнародна наукова конференція “Україна – Греція: досвід дружніх зв’язків та перспективи співробітництва” (24 – 26 травня 1996 р., м. Маріуполь);

7. Міжнародна науково-практична конференція “Україна – Греція: архівна та книжкова спадщина греків України” (10 – 12 листопада 1998 р., Київ - Ніжин);

8. Наукова конференція, організована Фондом державних стипендій Греції та посольством України в Греції “Наукові дослідження українських вчених-стипендіатів Фонду деожавних стипендій” (18 травня 1999 р., м. Афіни);

9. Міжнародна науково-практична конференція “Україна – Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (27-29 травня 1999 р., М. Маріуполь);

10. Міжнародна наукова конференція “Україна – Греція: Греція і слов’янський світ” (18 – 21 вересня 1999 р., м. Гурзуф).

Проведення таких конференцій було надзвичайно важливим чинником для планування роботи відділу, виявлення актуальних проблем, поглиблення досліджень, допомагало науковим співробітникам зарекомендувати відділ як головний координаційний центр елліністичних студій у Східній Європі. Беручи участь у багатьох конференціях (протягом семи років вчені відділу виступали з доповідями на 61 науковій конференції, в тому числі на 43 міжнародних), науковці привернули до себе стійку увагу широких наукових кіл та світової громадськості.

Протягом існування відділу його науковий колектив становили:

§ завідуюча відділом, старший науковий співробітник, кандидат історичних наук Н.О.Терентьєва (з 1993 р.);

§ провідний науковий співробітник, доктор історичних наук Ю.Д.Пряхін (1993 – 1996 рр.);

§ старший науковий співробітник, кандидат філологічних наук Є.К.Чернухін (з 1993 р.);

§ старший науковий співробітник, кандидат історичних наук Б.В.Чирко (1994 – 1995 рр.);

§ старший науковий співробітник, кандидат історичних наук В.В.Ставнюк (з 1997 р.);

§ науковий співробітник, кандидат історичних наук Л.Д.Якубова (з 1994 р.);

§ науковий співробітник, кандидат історичних наук М.А.Араджионі (1994 – 1995 рр.);

§ науковий співробітник, кандидат історичних наук Н.І.Бацак (з 1997 р.);

§ науковий співробітник, кандидат історичних наук А.В.Гедьо (з 1999 р.);

§ молодший науковий співробітник Н.В.Ішуніна (з 1995 р.);

§ молодший науковий співробітник М.А.Абдуллаєва (з 1999 р.);

§ молодший науковий співробітник Г.В.Тіщенко (1999 р.);

§ молодший науковий співробітник О.О.Терентьєва (2000-2001 рр.).

Відділ має досить великий науковий потенціал. Його науковці Н.О.Терентьєва й В.В.Ставнюк репрезентують широкий спектр історичних і філологічних знань, є фахівцями в галузі іноземних літератур та стародавніх мов. Л.Д.Якубова спеціалізується у дослідженнях соціально-економічних процесів серед греків України в 20-х -–30-х рр. ХХ ст. А.В.Гедьо й Н.І.Бацак є фахівцями з проблем суспільного, громадського і культурного життя греків Північного Приазов’я XVIII – XIX ст. Н.В.Ішуніна має великий досвід у дослідженні сучасних громадських національних товариств та міжетнічних взаємин. М.А.Абдуллаєва спеціалізується на проблемах грецьких монастирів та храмів Криму, життя місцевих релігійних громад. Г.В.Тіщенко досліджує проблеми історії підприємницької діяльності греків у Північному Причорномор’ї к. XVIII – поч. XX ст. За наукові досягнення співробітники відділу Н.О.Терентьєва, Є.К.Чернухін отримали почесні нагороди від МЗС Греції і президента Грецької республіки К. Стефанопулоса.

Усі співробітники відділу активно володіють іноземними мовами, що дозволяє їм активно використовувати матеріали закордонних архівів, регулярно вдосконалюють свої знання у школах по вивченню грецької мови й культури Афінського та Салонікійського університетів. Так, дипломи Літньої школи новогрецької мови і культури Афінського університету отримали науковці Н.Бацак, В.Ставнюк, Н.Терентьєва, М.Абдуллаєва, Г.Голубєва, О.Литвинова.

Співробітники та аспіранти відділу неодноразово перебували в Греції у межах програми наукових стипендій Державного фонду стипендій (ДФС, Греція). Перші шість з них було надано українським фахівцям для вдосконалення знань новогрецької мови. З того часу кожного року за стипендіями ДФС до Греції приїжджають більш як 200 фахівців[15]. Серед стипендіатів були співробітники Інституту історії України: М.Араджионі, Є.Чернухін, Г.Тіщенко, М.Абдуллаєва, Н.Терентьєва. Перебування у Греції протягом декількох місяців було використано ними не тільки для вдосконалення новогрецької мови, а й для роботи в архівах і бібліотеках з метою збору матеріалів для дисертаційних досліджень та планових тем Інституту. З 1994 по 1997 рр. за програмою післядипломних досліджень Державного фонду стипендій при філософській школі факультету історії й археології Афінського університету ім. І. Каподістрії навчалася О.Терентьєва, яка підготувала і захистила наукове дослідження про грецьку громаду Ніжина на ступінь магістра[16]. Після навчання в Афінському університеті вона стала співробітником Інституту історії України.

За час існування відділу було підготовлено та захищено кандидатські дисертації такими науковими співробітниками:

§ 1995 р. - Араджионі М.А. “Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е гг. XVIII – 90-е гг. XX ст.)”;

§ 1999 р. - Бацак Н.І. “Греки Північного Приазов’я: культурно-просвітницький розвиток (кінець XVIII - початок XXст.)”;

§ 1999 р. – Чернухін Є.К. “Грецькі рукописи ІV – ХХ ст. у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: кодикологічне дослідження”.

Діяльність науковців відділу здобула визнання серед широких кіл учених України й світу. Про високий рівень спеціалістів з проблем елліністики свідчить також надання благодійним фондом “Олександр Онасіс” стипендій для проведення науково-дослідницької роботи в Греції (Н.О.Терентьєва, А.В.Гедьо). У 1996 р. Н.О.Терентьєва проводила збір матеріалів з проблем елліністики в грецьких бібліотеках та архівах за стипендією наукової програми спеціального комітету країн НАТО.

Співробітники відділу є членами багатьох наукових організацій. Так, Н.О.Терентьєва є віце-президентом Українського національного комітету по вивченню країн Південно-Східної Європи (Україна), є членом Російського товариства по вивченню ХVІІІ ст. (Росія), Національного географічного товариства (США), Є.К.Чернухін – заступник директора Центру грецької мови та культури імені Андрія Білецького (Україна), В.В.Ставнюк – член Всеросійського товариства антикознавців (Росія).

За своєю проблематикою, пов’язаною з вивченням історії грецьких громад в Україні, дослідження відділу мають міжнародний характер. Його співробітники підтримують плідні зв’язки з багатьма європейськими науковими центрами: Донецьким державним універмитетом, Університетом ім. Каподістрії (Афіни, Греція), Центром неоелліністичних досліджень (Афіни, Греція), Університетом ім. Аристотеля (Салоніки, Греція), Інститутом балканських досліджень і Македонським університетом (Салоніки, Греція), Одеською філією Центра грецької культури (Одеса), Інститутом історії Сербської академії наук (Белград), Мессінським університетом (Італія).

Найбільш плідно відділ співпраціє з Центром неоелліністичних досліджень Національної фундації досліджень Греції, який уособлює найбільш впливову наукову установу академічного рівня. В цій країні не існує тотожної НАН України наукової структури. Її функції виконує Національна фундація досліджень Греції з її системою наукових інститутів, що вивчає проблеми елліністики новітнього періоду. 22 жовтня 1993 р. Інститут історії України уклав договір з Центром про наукове співробітництво на 1993 – 1996 рр. Робочий план протоколу договору передбачав низку заходів щодо реалізації цього співробітництва між двома науковими закладами у галузі грецьких студій в Україні. Головними його напрямками визначалися: підготовка збірників статей “Нариси з історії грецьких громад в Україні” та індивідуальних монографій, збір матеріалів в архівах і бібліотеках України й Греції; підготовка біографічних матеріалів про видатних греків в Україні, участь у роботі конгресів балканістики. Поштовхом до активізації співробітництва стала увага, яку дирекція Інституту проявила до зміцнення встановлених наукових зв’язків з грецькими дослідницькими центрами. У березні 1994 р. директор Інституту академік НАН України В.А.Смолій та зав. відділом к.і.н Н.О.Терентьєва відвідали м. Афіни з метою вирішення ряду науково-організаційних питань співробітництва з грецькими науково-дослідними установами. В Греції українські вчені мали зустріч у Центрі неоелліністичних досліджень (Л. Друлія, В. Панайотопулос), Афінському університеті (професор І. Ікономідіс), Афінському культурному центрі (професор Зервос). У січні 1998 р. термін дії договору було продовжено. У його межах проводяться наукові конференції, укладаються збірники статей. Обидві наукові установи мають значні потенційні можливості для успішного розвитку двостороннього співробітництва і в майбутньому. На сучасному етапі договір про співробітництво відповідно до прагнення обох сторін продовжено на наступний період. Проводяться переговори про підписання договору щодо співробітництва з Інститутом балканських досліджень у Салоніках, а також з Державним італійським класичним ліцеєм “Д. Борреллі” (Сан-Северіна, Італія).

Постійний інтерес до результатів розробки грецької тематики у відділі українсько-грецьких відносин Інституту історії України НАНУ виявляють вчені Греції, Росії, Польщі й інших країн. Протягом існування у відділі було прийнято понад 50 зарубіжних вчених та фахівців з Росії, Греції, Нідерландів, Франції, Великобританії, Італії, Сербії й Кіпру. Серед них – відомі грецькі вчені Ф.Ласкарідіс та Х. Дімозія (Університет м. Яніна), М.Пападопулу (Янінський фольклорний музей), проф. В.Кіркос, проф. Ф. Димитрокопулос і проф. Н. Хроніс (Афінський університет), директор Центру неоелліністичних досліджень Л. Друлія й інші його вчені проф. В.Панайотопулос, Т. Склавенітіс, О. Олександропулу, Я. Казасіс (Університет Арістотеля у Салоніках), директор Інституту історії Сербської академії наук і мистецтв проф. Словенко-Терзич та ін.

Відбулися зустрічі співробітників відділу з представниками громадських неурядових організацій Греції: головою Всегрецького центру екологічних досліджень П.Христодулакісом, директором Одеської філії Грецького фонду культури С.Парадісопулосом, головою Всегрецького союзу понтійських офіцерів генералом Н.Ніколаїдісом, представниками товариства понтійських греків С. Самяду-Бетсу (м. Патри) й Н. Кага Іосоніду (м. Афіни). В лютому 1997 р. відділ приймав Сінайського архієпископа Даміана, настоятеля грецької общини Святої Катерини отця архімандрита Никодима. Відбулися також прийоми заступника мера м. Афіни Е.Скаліоса та директора фірми “Інфогруп” Д.Є.Хараламбопулоса.

Як свідчать налагоджені зв’язки з ученими, навчальними закладами і дослідницькими центрами Греції, названі теми дійсно представляють великий інтерес для світової громадськості й становлять об’єкт для багаторічних досліджень.

Відділ підтримує активні зв’язки з громадськими організаціями, переважно грецькими національно-культурними товариствами і релігійними громадами, товариствами дружби “Греція - Україна” та “Україна - Греція”, бере активну участь у громадському житті України. Вчені відділу у разі потреби надають консультативну й перекладацьку допомогу під час перебування в Україні офіційних і неофіційних делегацій з Грецької Республіки, постійно складають наукові довідки для посольств Греції в Україні та України у Греції з питань економічних, культурних та релігійних зв’язків між обома країнами, для Міністерства культури і Національного банку України про історію заснування храму й монастиря святої Катерини в Києві тощо.

Співробітники відділу здійснюють роботу по розповсюдженню наукової інформації серед української та грецької громадськості. Вони неодноразово виступали з лекціями на різноманітні теми, пов’язані з тематикою досліджень відділу.

Беручи участь у роботі наукових конференцій, лекторській діяльності, в комплексних історичних дослідженнях, співпрацюючи у редакційних колегіях спеціальних історичних видань і збірників наукових праць, відділ спрямовує діяльність на координацію науково-пошукової та видавничої роботи в галузі елліністичних студій. Науковці відділу виступають як опоненти під час захисту дисертацій, надають консультативні послуги співробітникам різних установ, керують роботою аспірантів.

Відділ налагодив плідну співпрацю з фахівцями Інституту археології НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Київського, Донецького, Сімферопольського, Львівського університетів й інших наукових установ. Відділ брав участь у підготовці збірників тез науково-практичних конференцій спільно з Маріупольським гуманітарним інститутом, Науково-дослідним центром Кримознавства, Керченським історико-культурним заповідником, Національним комітетом по вивченню країн Південно-Східної Європи та іншими організаціями.

В межах виконання вітчизняних наукових програм відділ брав участь у проведенні Кримської комплексної археолого-етнографічної експедиції.

У співробітництві з Українським національним університетом харчових технологій започатковано серію видань для студентів ВУЗів, присвячених античній культурі. Науковці відділу й аспіранти беруть участь у складанні посібників для вищих навчальних закладів України з тематики, яка пов’язана з історією Давньої Греції, її культури, окремих тем в історії України.

Відділ плідно співпрацює з Маріупольським гуманітарним інститутом Донецького університету. Разом з цим навчальним закладом у 1994 р. він розробляв спільну програму наукових досліджень по темі “Історія грецької діаспори Приазов’я”. 11 листопада 1996 р. було підписано договір про наукову працю терміном на п’ять років. Викладачі кафедри історії Маріупольського гуманітарного інституту є співробітниками відділу або навчаються в аспірантурі при ньому. А науковці відділу викладають у ВУЗі спецкурс.

Постійно підтримуючи стосунки з багатьма державними, громадськими і приватними інституціями, науковими та навчальними закладами в Україні й за її межами, виконуючи координаційну роль у елліністичних студіях.

Наслідком наукових досліджень відділу є підготовлені до друку монографії та окремі наукові праці. Зокрема вийшли друком:

1. Терентьева Н.О. Греко-советские взаимосвязи: экономика, наука, культура. – Киев, 1993 (7,54 др. арк.).

2. Терентьева Наталья. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII – XX вв.). – Киев: «Аквилон-Пресс», 1999 (22 др. арк.).

3. Чернухін Є.К. Грецькі рукописи у зібраннях Києва. Каталог. – Київ: Вашингтон, 2000 (32,5 др. арк.).

4. Якубова Л.Д. Маріупольські греки: (етнічна історія): 1778 – початок 30-х років. – Київ, 1999 (15 др. арк.).

5. Терентьєва Н.О. Еллінізм в Україні. – Афіни, 1995 (грецьк. мовою) (6 др. арк.).

6. Чернухін Є.К. Грецький Схід і Україна (листи грецького духовенства XVІІІ ст. у фондах Інституту рукопису ЦНБ ім. В.І. Вернадського НАН України). – Київ, 1994 (5,35 др. арк.).

7. Чернухін Є.К. Грецьке Ніжинське братство: історіографія та джерела// Історичні зошити. – Київ: Інститут історії України НАН України, 1998 (6 др. арк.).

8. Абдуллаєва М.А. Духовно-релігійне життя греків Криму наприкінці XVІІІ – на початку ХХ ст.// Історичні зошити. – Київ: Інститут історії України НАН України, 2000 (7,56 др. арк.).

9. Бацак Н.І. Культурно-освітній розвиток грецької громади Північного Приазов’я (XVІІ – ХІХ ст.) // Історичні зошити. – Київ: Інститут історії України НАН України, 1998 (3,54 др. арк.).

10. Бацак Н.І. Культурно - просвітительські заклади та громадські організації греків Північного Приазов’я. – К.: Інститут історії України НАН України, 1999 (3,4 др. арк.).

11. Терентьева Н.А., Слюсаренко О.А., Мякушко С.В. Украина-Греция: штрихи к портрету экономического сотрудничества. – Киев «Аквилон-Пресс», 1998 (4,1 др. арк.).

12. Ставнюк В.В. Юридична латина. Основи граматики. Вибрані юридичні терміни, формули, сентенції. – К.: «Аквілон-Прес», 1997 (6 др. арк.).

13. Терентьєва Н.О., Ставнюк В.В., Якубова Л.Д. Греки в Україні (Матеріали до курсу «Історія греків в Україні»). – Київ: «Аквілон-Прес», 1998 (1,5 др. арк.).

14. История мировой и отечественной культуры. Конспект лекций. “Античная культура”. Сост. Буравченкова С.Б., Колосюк В.А., Ставнюк В.В., Терентьева Н.А., Тищенко А.В., Федорова И.И. – Киев, 1997 (3,84 др. арк.).

15. Мякушко С.В., Мирончук А.С. Національна академія наук України в українсько-грецьких науково-технічних зв’язках 90-х рр. ХХ ст. – Київ: “Наукова думка”, 1997 (1,5 др. арк.).