"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 листопада 1921 (субота)

Харків. З метою скорочення держаних витрат на соціальне забезпечення РНК УСРР постановила скоротити число осіб, що користуватися послугами НК соцзабезу. Визначено, що правом отримання державного соціального забезпечення при безробітті мали користувати виключно безробітні, зареєстровані у відділах праці, які не мали ніяких прибутків. До цієї категорії зараховувалися кваліфіковані робітники державних підприємств, позбавлені заробітку через скорочення штатів або внаслідок закриття підприємств, а також некваліфіковані працівники держаних підприємств та установ, звільнені за скороченням штатів, за умовою наявності трудового стажу не менше 3-4 років. Цей стаж не був обов’язковим для підлітків та демобілізованих червоноармійців. Особи, що звільнювалися з роботи за власним бажанням, не мали права на соціальне забезпечення. Цього права також позбавлялися особи, які відмовилися від роботи, запропонованої їм відділом праці, а також такі, що мали заробітки на стороні, або торгували.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 19 листопада.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7