Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 травня 1990 (вівторок)

Закон СРСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” гарантував всім непрацездатним громадянам СРСР право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон був покликаний повніше враховувати працю як джерело зростання добробуту народу і кожної людини; виключити зрівняльний підхід у пенсійному забезпеченні; встановити єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, службовців, членів колгоспів та інших категорій трудящих; гарантувати соціальну захищеність пенсіонерів, у тому числі шляхом регулярного перегляду розмірів пенсій в міру зміни вартості життя і підвищення ефективності економіки країни.
Радянська Україна. – 1990. – 2 червня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7