"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 липня 1990 (субота)

Паризьке „Українське слово” повідомляло, що у Сімферополі, Бахчисараї, Білогорську, Судаку та інших містах Кримської області біля адміністративних будинків місцевих органів влади майже щодня можна побачити багатолюдні пікети кримських татар. На околицях селищ, а часто і просто серед поля туляться наметові табори, у яких скупчено тисячі корінних мешканців півострова. Упродовж багатьох місяців татари, які змушені жити в наметах, у фанерних халупах або ж легкових автомобілях вимагають у місцевої влади й уряду виділення їм земельних ділянок для житлового будівництва. Опинившись у безвихідному становищі, доведені до відчаю кримські татари змушені вдаватись до пікетів, мітингів і демонстрацій. У відповідь – звичні вже репресії, шантаж і відвертий обман з боку комуністичної влади.
Українське слово (Париж). – 1990. – 29 липня

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7