Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 травня 1973 (п’ятниця)

Президія Верховної Ради УРСР видала указ “Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю Української РСР”, яким передбачалося частину другу статті 62 даного Кодексу викласти у новій редакції. Зазначалося, що розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним не тягне за собою зміни прізвища дітей. Якщо той з батьків, у якого дитина залишилася після припинення шлюбу або визнання його недійсним, бажав присвоїти їй своє прізвище, органи опіки і піклування могли дозволити зміну прізвища неповнолітньої дитини при наявності згоди обох батьків. У виняткових випадках, коли цього вимагали інтереси неповнолітнього, органи опіки і піклування були вправі дозволити зміну прізвища дитини і без згоди другого з батьків.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1973. – №21. – Ст. 181.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7