"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 – 16 липня 1948 (вівторок – п’ятниця)

Київ. Проходила республіканська нарада завідувачів кафедр і викладачів історії української літератури вищих навчальних закладів України, скликана управлінням у справах вищої школи при Раді міністрів УРСР та Міністерством освіти УРСР. Відмічалося, що літературознавство в Україні, зокрема в частині викладання історії української літератури, “не було вільне від рецидивів буржуазної ідеології – українського буржуазного націоналізму і низькопоклонства перед іноземщиною, формалізму і вульгарного соціологізму”. Наголошено на “помилках і перекрученнях”, які “мали місце” в лекціях доцента Недзвідського (Одеський державний університет), старшого викладача Данилюка (Київський учительський інститут), доцента Сокирка (Київський театральний інститут), старшого викладача Марковського (Чернівецький державний університет), старшого викладача Дуліби (Львівський державний університет) та інших.
Літературна газета. – 1948. – 22 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1946-1960: Довід. вид . Ч. 1. 1946-1953. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. – 3-287c. ISBN 966-02-3607-7