"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 травня 1940 (понеділок)

Москва. Відбулася нарада у наркома оборони СРСР присвячена питанням воєнної ідеології. Начальник ГоловПУ РСЧА Л. Мехліс піддав критиці недолікиу справі виховання Червоної армії (зокрема йшлося про «невірне розуміння тези про непереможність Червоної армії», «шапкозакидання», «абсолютизацію досвіду громадянської війни» і т. ін.), та підкреслив нагальну потребу внесення певних коригувань у висвітлення військовою пропагандою інтернаціональних завдань Червоної армії — передовсім, стосовно її визвольної місії. Начальник Головного політуправління РСЧА прямо вказав на недоцільність подальшого педалювання на ідеї інтернаціональних завдань Червоної армії, зауваживши: «а ні в Монголії, а ні у Фінляндії інтернаціональні гасла не спрацювали і не справили очікуваного враження ні на місцеве населення, ні на власну армію». Лев Мехліс також нагадав присутнім про те, що вперіод боїв на річці Халхін Гол у Монголії радянська пропаганда проводила роботу під гаслами «виконання договору про взаємодопомогу з МНР і допомогу дружньому монгольському народу»іце, як засвідчив аналіз політичних настроїв, виявилося малозрозумілим для червоноармійців. Згодом завдання пропаганди сформулювали в іншому дусі, наголошуючи на тому, що, «захищаючи кордони МНР,мизахищаємо кордони СРСР від Байкалу до Владивостоку, перешкоджаємо Японії перетворити МНР на плацдарм для війни проти СРСР», і це, на думку політорганів, справило більш позитивне враження на бійців. Мехліс також звернув увагу на те, що під час війни у Фінляндії радянська пропаганда знову вдалася до експлуатації ідеї про «виконання інтернаціонального завдання», «ведення війни за визволення фінського народу від буржуазного уряду Маннергейму» та підтримки уряду Куусунена. І зновутаки, це не мало успіху доти, доки радянські ідеологи не змістили акценти з інтернаціональних на державнопатріотичні моменти, мовляв, війна з Фінляндією ведеться передовсім «за безпеку Ленінграду і північнозахідних кордонів СРСР, за знищення плацдарму війни імперіалістів проти Радянського Союзу». Л.З.Мехліс звернув увагу на те, що в армії слабко вивчається воєнна історія, в особливості російська, не популяризуються найкращі традиції російської армії.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.233-234.