Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 травня 1939 (недлія)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило прийняти пропозиції Президії Верховної Ради УРСР про закриття церков: Георгієвської церкви (старослов’янської орієнтації) у м.Києві по вул.Видубецька, № 41; у с.Воскресенська Слобода Дарницького району м.Києва; Серафімівської церкви (старослов’янської орієнтації) у Пущі-Водиці поблизу Києва; у с.Луб’янка Рокитнянського району Київської області; у с.Червона Мотовиловка Фастівського району Київської області; синагоги „Клейзель” у с.Джурін Шаргородського району Вінницької області; у с.Свічківка Драбівського району Полтавської області; у с. Львівні Золотоноського району Полтавської області; у с.Анріївка Велико-Янисольського району Сталінської області; у с.Ново-Павлівка Велико-Врадіївського району Одеської області; у с.Вировці Конотопського району Сумської області; у с.Васютинець Вовковинецького району Кам’янець-Подільської області; у с.Стара Горінь Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.510. — Арк.68-70.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7