Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 травня 1939 (вівторок)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про розширення виробництва пива у республіці. Констатувалися незадовільний стан справ щодо будівництва нових, реконструювання існуючих пивоварних заводів, чисельні факти порушення технологічного процесу виготовлення пива, погіршення якості пива, поганий стан постачання населення напоєм у Сталінській, Ворошиловградській, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській областях. Містилося зобов’язання наркомату харчової промисловості УРСР відбудувати протягом 1939 року Кременчуцький, Миколаївський, Одеський і Чернятинський пивоварні заводи; здійнити реконструкцію київських № 1 і № 2, харківського „Новая Бавария”, Рутченківського, Ворошиловградського, Ровенецького і Кам’янець-Подільського пивних заводів, забезпечити приріст потужності усіх пивоварних заводів республіки до кінця 1939 р. на 2500 тис. дклт тощо.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.510. — Арк.73.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7