"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 липня 1940 (середа)

В передовій газети «Вісті ВУЦВК» «Жодного трудящого без облігацій нової позики» повідомлялося, що в Україні вже 10.612.957 осіб підписалися на позику. В середньому по УРСР передплатою на позику охоплено 92, 4% всіх робітників і службовців та 84,5% колгоспників. Місто дало 1.275.262 тис. крб., село 387.976 тис. «У громадян великої соціалістичної держави, — писала газета, — немає інтересів, які б йшли у розріз зінтересами своєї батьківщини. У громадян великої соціалістичної держави немає почуття, більш священного і полум’яного, ніж почуття любові до своєї батьківщини. Ось чому з таким великим піднесенням, з таким натхненням зустрів наш народ випуск Позики третьої п’ятирічки. Ця позика повинна ще в більшій мірі зміцнити господарську і оборонну могутність Радянського Союзу. Тим то зрозуміло, що передплата на позику перетворилася в нову грандіозну демонстрацію радянського патріотизму людей нашої країни, в демонстрацію їх відданості ідеям комуністичної партії,їх любовідо рідного Сталіна.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 9, 10 липня.