Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 травня 1941 (вівторок)

Верховне головнокомандування вермахту (ОКВ) ухвалило розпорядження про військову юрисдикцію у районі дії плану “Барбаросса” і про особливі повноваження військ. Цивільне населення за будь-які дії проти вермахту вимагалося жорстоко карати шляхом проведення публічних страт. Німецькі військовослужбовці за дії, “вчинені проти місцевого населення, навіть у тих випадках, коли вони становлять військовий злочин або провину”, не могли бути переслідувані.
Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їхніх пособників на тимчасово окупованій територ

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7