"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 липня 1940 (понеділок)

Кишинів. В залі засідань міської ради відбулися збори представників робітничих комітетів і уповноважених промислових підприємств міста, на які прийшли до 500 осіб. З доповіддю про роботу радянських профспілок виступив працівник ВЦРПС Степанов та секретар ВЦРПС Москатов. В своїх виступах робітники засудили «продажну реакційну роль так званих «профспілок», насаджених румунськими окупантами на території Бесарабії та Північної Буковини». «Геть реакційні профспілки! —заявила робітниця фармацевтичної фабрики Клейман. — Ми, визволені Червоною армією вільні трудівники, не потерпимо більше цих провокаторських профспілок. Ми просимо організувати у нас радянськіпрофспілки, які довели свою відданість робітничому класові і є справжніми захисниками інтересів трудящих і соціалістичної держави». Учасники зборів звернулися до ВЦРПС з вимогою негайно розпустити старі«реакційні» профспілки і з проханням організувати радянські профспілки.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 17 липня.