"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 вересня 1941 (понеділок)

ОКВ та загальне управління німецьких збройних сил (Allgemeines Wehrmachtsamt) АВА, яке займалося справами військовополонених, підготували постанову про поводження з радянськими військовополоненими. У документі наголошувалося, що “більшовицький солдат втратив право вважатися чесним солдатом”, тому на нього не розповсюджуються положення Женевської конвенції. Вимагалося за допомогою зброї придушувати будь-які акти непокори, пасивний чи активний опір. “По військовополонених, що втікають, стріляти негайно, без попередження” Дозволялося застосовувати зброю, щоб завадити контактам між різними групами військовополонених, між цивільними та військовополоненими.
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж – Нью-Йорк – Львів. 1993. — С. 162, 526-527.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1941-1943: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 533 с. ISBN 966-02-3607-7