Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 травня 1929 (четвер)

Харків, м. Політбюро ЦК КП(б)У обговорило стан радіосправи в Україні. Констатувалося, що згідно з постановою ЦК ВКП(б) від 4 липня 1928 р., загальне керівництво радіосправою покладалося на Центральну раду при Наркоматі пошт і телеграфів СРСР, а в УСРР – на Управління радіомовленням при НКО УСРР, зокрема на сформовану в його складі Раду з представників НКО УСРР, Агітпропу ЦК КП(б)У, голови Управління; підтверджувався порядок, відповідно до якого республіканським структурам належало визначати перспективи розвитку радіосправи в Україні, і у зв’зку з цим – необов’язковість виконання рішень Центральної ради при Наркомпочтелі СРСР у частині формування змісту та становлення програм радіомовлення в Україні.
ЦДАГОУ. – Ф.1. —Оп.6. —Спр.163. —Арк.93.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0