"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 червня 1925 (четвер)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про заходи для укомплектування лікарським персоналом сільських медично-санітарних установ”. Окружним та районним виконкомам ставилося за обов’язок забезпечення сільських лікарів житлом, компенсування їм витрат по переїзду на село та постачання їх новою медичною літературою. Тим з них, хто проробив на селі не менше 3-х років, планувалося надавати переважне право на обіймання вільних лікарських посад у містах; забезпечувати їхніх неповнолітніх дітей; гарантувати сільським лікарям пенсійне забезпечення на випадок часткової чи повної втрати працездатності з поширенням цього права на членів їхніх родин у випадку смерті пенсіонера-годувальника. Органам Наркомздоров’я належало направляти випускників медичних курсів підвищення кваліфікації на державну медичну службу на село на термін із розрахунку півтора місяця служби за місяць навчання, але на строк не менше року; а ординаторів – із розрахунку місяць служби за місяць навчання. Ті лікарі, які порушували ці правила, підлягали відповідальності згідно з артикулом 126 “Кримінального кодексу УСРР”. Безробітні лікарі, які відмовлялися без поважних причин від працевлаштування в сільських медично-санітарних закладах за пропозицією бірж праці, мали зніматися з обліку бірж строком на рік.
ЗУ України, 1925, Від. 1, № 27, Ст. 212.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7