"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 жовтня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про сіоністські угруповання та боротьбу з ними. Зауважувалося на посиленні сіоністського руху серед єврейського населення, головним чином кустарів, дітей та молоді, а також на фактах організації мережі підпільних законспірованих угруповань, що намагалися проникнути до позичково-ощадних та товариств кустарів, господарських і переселенських колективів, профспілок та радянських органів, комсомольських і піонерських організацій. Для боротьби з сіоністським рухом пропонувалося поліпшити економічне становище єврейської бідноти; встановити „правильне ставлення” радянських органів до єврейського населення; здійснити радянізацію єврейських містечок. Зокрема, ухвалено розгорнути популяризацію національної політики радянської влади серед єврейського населення, використовуючи безпартійні конференції; вилучити активних сіоністів з масових організацій; залучити єврейську інтелігенцію та студентство до культурно-масової роботи та землеустрою євреїв; посилити антисіоністську агітацію в пресі та видати декілька антисіоністських брошур; поширити антисіоністську агітацію в комсомолі та піонерських організаціях; організувати переведення дітей, що розмовляли єврейською мовою із загальних шкіл до єврейських трудових шкіл; застосовувати репресивні заходи до сіоністів-активістів; ознайомити широкі партійні маси з сутністю сіонізму та заходами боротьби з ним.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 76, арк. 130-131.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7