Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 травня 1922 (п’ятниця)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про медико-санітарні заходи щодо прибирання і поховання трупів, виявлених у смузі відчуження залізниць”. Ізоляційно-пропускним пунктам на залізничних і водних шляхах ставилося за обов’язок при виявленні епідемічних захворювань серед пасажирів терміново розміщувати їх у спеціальні ізоляційні пункти, одночасно вживаючи заходи медико-санітарного характеру. Водній і залізничній адміністрації – відводити поблизу великих станцій і пристаней з великим копиченням пасажирів покійницькі для розміщення трупів померлих до поховання, а поблизу інших станцій – мати могильні ями для їх термінового поховання.
ЗУ України, 1922, № 22 , Ст. 359.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7