"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 липня 1922 (четвер)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про визнання голодуючими деяких районів України стосовно прав на деякі пільги”. Визнано голодуючими районами, стосовно прав на пільги, передбачені декретом ВУЦВК і РНК УСРР від 11 березня 1922 р. “Про єдиний натуральний податок”, такі повіти: у Запорізькій губернії: Бердянський, Мелітопольський, Больше-Токмакський, Запорізький і Генічеський (становили 100 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Донецькій губернії: Гришинський, Маріупольський, Таганрозький і Азовський (становили 43,7 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Катеринославській губернії: Верхньо-Дніпровський, Катеринославський, Нікопольський, Криворізький, Павлоградський (становили 82 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Миколаївській губернії: Дніпровський, Миколаївський, Херсонський (становили 75 % площі, що обкладалася продподатком у губернії); у Одеський губернії: Одеський, Тираспольський, Вознесенський (становили 53 % площі, що обкладалася продподатком у губернії).
ЗУ України, 1922, № 30, Ст. 473.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7