"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 жовтня 1922 (вівторок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про максимум заробітної плати”. Ії максимум на державних підприємствах і в державних закладах встановлювався в розмірі не вище 60 тис. крб. в грошових знаках 1922 р. із врахуванням основного окладу, відрядних і надурочних робіт по основній посаді, а також по сумісництву в інших закладах і підприємствах. До встановленого окладу не входили гонорари за літературну (наукову й публіцистичну) діяльність та читання лекцій. Вищий адміністративний і технічний персонал, який пропрацював не менше півроку, міг зверху встановленого максимуму отримувати нагородні (тантьєми).
ЗУ України, 1922, № 44, Ст. 642.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7