"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 червня 1924 (п’ятниця)

Повідомлялося про заяву представників української інтелігенції, що повернулися з еміграції, про підтримку радянської влади та намір співробітництва з більшовиками. Згадувалися лист 66 діячів науки, мистецтва, освіти й кооперативного руху Харкова, переважно колишніх членів Української партії соціалістів-реаолюціонерів (УПСР) та депутатів Центральної Ради (А. Степаненка, М. Чечеля, П. Христюка, І. Штефана, О. Жуковського, М. Шраги та ін.), надісланий до VІІ Всеукраїнської конференції КП(б)У, а також листи 40 представників херсонської української трудової інтелігенції (С. Шульги, О. Білича, М. Коваленка та ін.) й 30 – кам’янець-подільської (В. Гериновича, Н. Гаморака, Кондрацького, Несоловського, Плевака, Бучинського, А. Бориса та ін.).
Діло, Львів, 1924, 20 червня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6