Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 (1) травня 1918 (вівторок)

Виборче бюро, сформоване ще урядом Центральної Ради для обрання Всеукраїнських Установчих зборів, доповіло міністру внутрішніх справ Української Держави про наслідки його діяльності і порушило питання про свою подальшу долю: чи воно має самоліквідуватися, чи перед ним будуть поставлені нові завдання, зокрема, на основі настанов “Грамоти до всього українського народу” П.Скоропадського від 29 квітня 1918 р., в якій йшлося про те, що найближчим часом мав бути виданий закон про порядок виборів до Українського Сейму. Зрештою, 23 травня ц.р. керівництво Виборчого бюро подало до міністерства внутрішніх прав доповідь про порядок ліквідації старих засад виборчої справи в Україні і вироблення нових.
ЦДАВОВУ України. – Ф.1216. – Оп.1. – Спр. 8. – Арк. 221-222 (із зв.).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)