"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 липня (28 червня) 1918 (четвер)

Біля стін Софійського собору у Києві близько 10-ої ранку зібралися люди для участі у богослужінні в пам’ять річниці смерті Гетьмана І.Мазепи. Їх охороняли наряд кінної варти у 40 осіб, пішої варти 125 осіб, німецька комендатура прислала 150 солдатів. З дозволу німецького коменданта молебен перенесли на територію Софії, бо будь-які заходи на вулицях заборонялися. Ініціатором молебну виступив клуб “Батьківщина”. На 12-ту годину кількість учасників наблизилася до 10 тисяч. Прибув голова клубу генерал Греків. Богослужіння провів єпископ Черкаський Назарій. Крім членів “Батьківщини” в Софію прибули ще кілька українських організацій із своїми знаменами. Після панахиди присутні на колінах проспівали український національний гімн. Потому з піснями вийшли на площу і попрямували до пам’ятника Б.Хмельницькому. Марно намагалися зупинити їх німецькі солдати та гетьманська варта. Далі маніфестанти рушили до Михайлівського собору, а потім знов повернулися до Софії і розійшлися.
ДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 70. – Арк. 124 (із зв.).

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)