"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 (4) вересня 1918 (вівторок)

На засіданні Ради міністрів Української Держави міністр фінансів доповів про угоду, укладену Німеччиною з радянським урядом про збитки, завдані Німеччині під час війни, і про ту частину цих збитків, виплата яких покладена на Українську Державу. Рада міністрів визнала що пропозиція Німеччини не відповідає інтересам України, оскільки вона не може взяти будь-яку частину зобов’язань Російської держави до погодження з усіма частинами території колишньої імперії. До того ж, визначити долю платежів України ні юридично, ні фактично неможливо. Деякі претензії, що увійшли до загальної суми у 6 млд. крб., для України не обов’язкові в силу Брестського мирного договору. Міністр фінансів вніс законопроект про обіг в Україні облігацій позик, випущених або гарантованих колишнім російським урядом, і про сплату відсотків по купонам цих позик. Законопроект з деякими доповненнями був схвалений Радою міністрів.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 252-252 зв., 253-253 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)