"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 (2) листопада 1918 (п’ятниця)

Директорія виїхала з Києва в Білу Церкву у розташування Січового стрілецького полку. Залишаючи Київ з початком повстання, вона призначила створений при ЦК УСДРП Український військово-революційний комітет “вищим революційним органом” у місті. До нього входили М.Авдієнко, В.Чехівський, А.Пісоцький (Річицький), М.Галаган, З.Висоцький, Н.Завгородній*, М.Марченко. 23(10) листопада УВРК реорганізовано в Український революційний комітет при Київському комітеті УСДРП і його діяльність була спрямована на організацію виступу у місті. С.Петлюра, який став на чолі українських республіканських військ, видав у Білій Церкві “Універсал всьому українському народу і козакам його” за підписом – Головного отамана та начальника штабу отамана О.Осецького у Ставці головної команди військ Директорії. С.Петлюра оголошував себе Головним отаманом українського війська і закликав козаків до боротьби за державну самостійність України проти гетьмана П.Скоропадського, який “самозванно присвоил себе название и права гетмана Украины”. Гетьманські розпорядження й накази по війську скасовувалися, підлеглим йому формуванням пропонувалося перейти до лав військ УНР. Закінчувався “Універсал” закликом до усіх козаків, де б вони не були, збиратися у військові частини і зі зброєю в руках рухатися до Києва – столиці України.
ЦДАВО України. Ф.121 6. – Оп.1. – Спр. 79. – Арк. 211; Винниченко В. Відродження нації. – Ч.ІІІ. – Київ-Відень, 192 0. – С.114 Історія українського війс

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)