"Якої б долі не судилось українському народові ще пережити, він все одно своє право на самостійне державне життя виборе".

Симон Петлюра. З меморандуму до посла Німеччини в Українській Державі

Альфонса Мумма фон Шварценштайна

28 травня 1918 р.

(Симон Петлюра. Вибрані твори та документи. Київ, 1994)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 (2) грудня 1918 (неділя)

На засіданні Ради комісарів голова В.Чехівський доповів, що Революційний Комітет з моменту повстання весь час перебував в контакті з Директорією. Він отримав вказівку після падіння влади Гетьмана П.Скоропадського до приїзду Директорії охороняти майно і порядок у Києві. Він направив своїх комісарів до всіх міністерств. Рада визнала його дії відповідними вказівкам Директорії. Рада комісарів схвалила пропозицію Б.Мартоса, щоб Міська дума розв’язала в першу чергу питання харчування людей та задоволення потреб військових частин. Прийнято рішення звільнити всіх політичних в’язів, за виключенням тих, що звинувачувалися у вчинках проти УНР, проводити арешти добровольців, дружинників законним шляхом. Для з’ясування витрат гетьманською владою грошей за час боротьби з народним повстанням Рада ухвалила створити спеціальну комісію. Наявні гроші, що були в міністерствах, передали в Державну Скарбницю Комісарам надавалося право усувати урядовців.
ЦДАВО України. – Ф.1065. – Оп.1. – Спр. 15. – Арк. 1-1 зв, 2-2 зв., 3

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)