Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 травня 1920 (неділя)

Вінниця. Збори вінницької Національної Ради за участю 28 представників від різних українських організацій, які розглянули питання про діяльність президії Ради, реорганізацію Ради. Її функції мали збільшитись – вона мала стати політичним органом і органом громадської думки для об’єднання всіх політичних, економічних та культурно-освітніх сил українського громадянства. До складу Ради мали ввійти по 3 представника від українських політичних партій та по 2 – від інших організацій. Було вирішено також докласти зусиль для поширення серед населення відозв Головного отамана військ УНР С. Петлюри та начальника Польської держави Ю. Пілсудського.
Киевские новости. – 1920. – 18 травня; Хвиля (Вінниця). – 1920. – 14 травня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7