Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 травня 1920 (четвер)

Київ. Вступ до міста трьох кінних роз’їздів польської кавалерії 7-ї бригади генерала О. Романовича, які, піднявшись з Подолу до Царської площі, зустрілися з головою комітета громадської безпеки Д. Коліухом та повідомили його про наближення до міста значних польсько-українських сил: 10 польських полків з боку Пущі-Водиці і Святошино. За півгодини до міста вступила чорнобильська група польських військ полковника Ю. Рибака, згодом ввійшла польська піхота, яка перейшла на лівий берег Дніпра і закріпилася на мостовому передмісті.
Киевские новости. – 1920. – 9 мая;Громадське слово (Київ). – 1920. – 14 травня; Прушинський М. Драма Пілсудського. Війна 1920. – К., 1997. – С. 113.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1920: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 311 с. - ISBN 966-02-3607-7